Справа № 607/10267/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/789/1437/13 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія - 05
28 листопада 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Дикун С. І., Щавурської Н. Б.,
при секретарі - Щебивовк Г.І.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Великогаївської сільської ради, треті особи Тернопільська районна державна нотаріальна контора, Держземагенство, ОСОБА_6 про визнання рішення сесії сільської ради і державних актів на право власності на землю недійсними та припинення права власності,-
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Великогаївської сільської ради, треті особи Тернопільська районна державна нотаріальна контора, Держземагенство, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення сесії Великогаївської сільської ради №65 від 31.10.2006 р. в частині передачі безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельних ділянок площею 0,20 га та 0,40 га для ведення особистого селянського господарства і визнання недійсним державних актів на право власності на землю серії ЯД №190356 та серії ЯД №190354 від 07.06.2007 року та припинення права власності на землю. Посилалась на те, що зазначені земельні ділянки увійшли до складу спадкової маси після смерті її батька- ОСОБА_7, тому ОСОБА_4 позбавлена можливості реалізації свого права на оформлення права власності на спадкове майно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на те, що рішення ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши представника апелянта, який зіслався на доводи апеляції, представника відповідача, яка просять апеляцію відхилити, представника третьої особи - Великогаївської сільської ради, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки не ввійшли до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті батька позивачки ОСОБА_7, а тому рішення сесії Великогаївської сільської ради в частині передачі безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельних ділянок площею 0,20 га та 0,40 га для ведення особистого селянського господарства не порушує будь-які права ОСОБА_4
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки обставини справи встановлено вірно та правильно визначено правовідносини.
Так судом вірно встановлено, що після смерті діда позивачки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, усе його майно на підставі заповіту успадкував батько позивачки - ОСОБА_7
ОСОБА_7 фактично було прийнято спадщину у відповідності до діючого на той час ЦК УРСР - ст.549, так як до відкриття спадщини після смерті свого батька, ОСОБА_7 постійно проживав у будинковолодінні спадкодавця ОСОБА_8 в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 1087 від 28.05.2013р., виданою головою Великогаївської сільсько ради, що також не оспорюється сторонами.
На момент відкриття спадщини в будинковолодінні спадкодавця ОСОБА_8 проживала також його дружина - відповідачка ОСОБА_5, син ОСОБА_7 (спадкоємець за заповітом), його дружина і мати позивачки - ОСОБА_6 та позивачка ОСОБА_4 - даний факт підтверджується Довідками № 905 від 13.05.2013р. та № 1086 від 28.05.2013р., виданими головою Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Позивачкою ОСОБА_4 оспорюється те, що в спадкову масу після смерті діда ОСОБА_8 входила ще й земельна ділянка 0,60 га., яка рішенням сесії Великогаївської сільської ради 28 грудня 1994 року була передана йому безкоштовно у приватну власність для ведення ОПГ. Вона вважає, що її батько ОСОБА_7 успадкував зазначену земельну ділянку і вона повинна входити до складу спадщини, що відкрилась після його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Також як її стало відомо пізніше рішенням Великогаївської сільської ради №65 від 31.10.2006 року (а.с.140) ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 1,02 га для ведення особистого селянського господарства, як вважає позивач та посилається в доводах апелянт зазначена земельна ділянка включала в себе спірну ділянку 0,60 га, яку сільська рада безпідставно виділила відповідачці двома ділянками, 0,40га і 0,20 га, оскільки вона була виділена її діду і сільська рада не вправі була нею розпоряджатись.
Однак зазначені доводи спростовуються наступним.
З оглянутої спадкової справи після смерті батька позивачки ОСОБА_7 заведеної у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі за № 584/211 за заявами доньки спадкодавця - позивачки ОСОБА_4, матері спадкодавця - відповідачки ОСОБА_5, та третьої особи - дружини спадкодавця ОСОБА_6 03.02.2013 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори видано два свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 - ОСОБА_4 на 2/3 частки, а ОСОБА_5 на 1/3 частку спадкового майна, що складається з 8/9 часток від 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в споруд за АДРЕСА_1, що належала батькові померлого ОСОБА_7 - гр.. ОСОБА_8, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після смерті котрого він спадщину прийняв, але не оформив спадкових прав. Дружина померлого, третя особа у справі ОСОБА_6 від частки у спадковому майні відмовилася.
Земельні ділянки у згідно спадкової справи у спадщину не входили.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Однак, будь-яких документів в порядку ст. 17 ЗК України в редакції 1990 р., а саме проекту відведення земельної ділянки, не виготовлялось, земельна ділянка не формувалась, її меж в натурі (на місцевості) не встановлювалось, записів про дану земельну ділянку за ОСОБА_8 у земельно-кадастрових документах немає.
Також, відповідно до абзацу 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Отже, батьку позивача ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 належало право на завершення приватизації та отримання державного акту про право власності на земельну ділянку відповідно до своєї частки у спадковому майні. Однак, під час свого життя даним правом він не скористався, державного акту не отримав, будь-якої технічної документації не виготовляв.
Доводи апелянта, що ОСОБА_7 Не встиг оформити зазначену земельну ділянку є надуманими оскільки після смерті батька ОСОБА_8 ОСОБА_7 прожив ще 10 років.
Померлий ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_5 проживали в одному будинку однією сім'єю, а тому доводи апелянта про те, що він не знав про виділення сільською радою матері у власність оспорюваних земельних ділянок є невірними, як і неправильні доводи про те, що відповідачка не користувалась зазначеною земельною ділянкою, оскільки ділянка ОСОБА_8 виділялась під город, а отже його дружина приймала участь в її обробітку та використанні.
З його дій вбачається, що за життя він не намагався приватизувати зазначену земельну ділянку
Судом першої інстанції вірно встановлено що оскаржуване рішення Великогаївської сільської ради № 65 було винесене 31 жовтня 2006 року під час життя сина та батька сторін спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7, який у випадку непогодження мав право на оскарження такого рішення сесії сільської ради. Однак, з моменту винесення оскаржуваного рішення Великогаївської сільської ради і протягом наступних 3 років, встановлених законодавством для захисту і поновлення порушених прав, ОСОБА_7 жодних претензій до Великогаївської сільської ради та своєї матері не пред'являв, рішення не оскаржував.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.
Оскільки спірні земельні ділянки були передані спірним рішенням сесії у 2006 році відповідачу ОСОБА_5 під час життя її сина, останній проти такої передачі не заперечував, відтак право на них не належало спадкодавцю ОСОБА_7 та дані земельні ділянки не входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 на момент її (спадщини) відкриття, а тому жодних законних прав та інтересів позивачки ОСОБА_4 , котра не входила до кола спадкоємців першої черги чи за заповітом після смерті свого діда ОСОБА_8 в 2001 році, порушено не було.
За вказаних обставин рішення суду є законним та обґрунтованим підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель