ун. № 759/1418/13-ц
пр. № 2/759/2225/13
26 листопада 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Ковальовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики в письмовій формі на суму 57 500 грн. 00 коп.
За вказаним договором, він надав відповідачу грошову суму у розмірі 57 500 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 зобов'язався повернути надану йому грошову суму до 31 грудня 2012 року.
Він неодноразово намагався зв'язатись по телефону з ОСОБА_2 з проханням повернути йому борг, однак останній не відповідає на телефонні дзвінки та всіляко ухиляється від зустрічей.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач він був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в сумі 57 500 грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 575 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки представник відповідача суду не повідомив, а відповідач надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні.
Однак, враховуючи, що відповідач систематично ухилявся від явок в судові засідання та штучно затягував розгляд справи, а представник відповідача, який повідомлений про час та місце слухання справи не з'явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв від останнього не надходило, суд визнав причину неявки відповідача в судове засідання неповажною та вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача та його представника.
Позивач не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача та його представника.
Суд, вислухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 01 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики в письмові формі у вигляді розписки, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність 57 500 грн. 00 коп., строком до 31 грудня 2012 року.
Факт одержання відповідачем грошових коштів підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачем в момент передачі йому суми позики. Оригінал даної розписки надано позивачем в судовому засіданні, досліджувався судом та долучений до матеріалів справи.
У вищевказаній розписці зазначено, що ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Солом'янським РУГУ МВС України в м. Києві, отримав в борг суму в розмірі 57 500 грн. 00 коп., до 31.12.2012 року.
Як пояснив позивач в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в зв'язку з чим останній був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України, а саме частиною першою вказаної статті передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом достовірно встановлено, що відповідач дійсно отримав у позивача грошові кошти в борг, що підтверджується відповідною розпискою та на даний час борг не повернуто.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, на підставі зазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умови договору не виконав, грошові кошти, отримані в борг у позивача не повертає, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Також, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 575 грн. 00 коп.
Керуючись, ст.ст. 526, 612 ч.1,2, 625 ч.1, 629, 1046, 1047 ч.2, 1049 ч.1, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11,57-60, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,- борг в сумі 57 500 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 575 грн. 00 коп., а всього стягнути 58 075 (п'ятдесят вісім тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: