Справа № 758/9390/13-ц
Категорія 50
26 листопада 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Неганової Н. В. ,
при секретарі - Онопченко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт» про визнання формулювання причини звільнення неправильним, зміну дати звільнення,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов позивач обґрунтовував тим, що 17.01.2007 року він написав та подав відповідачу заяву про прийняття його на роботу до ПАТ «Київенергоремонт», але на роботу до відповідача він ніколи не виходив, з наказом про прийняття його на роботу на посаду консультанта не ознайомлювався, свою трудову книжку до ПАТ «Київенергоремонт» не надавав та ніколи не отримував заробітну плату у відповідача. Під час розгляду Подільським районним судом м. Києва його позову до ПАТ «Київенергоремонт» про стягнення заробітної плати після ознайомлення з матеріалами справи 02.07.2013 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що він звільнений наказом ПАТ «Київенергоремонт» за №3/1-к від 30.01.2012 року з 16.01.2012 року з посади консультанта у зв»язку з прогулами без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України. Однак, копія цього наказу позивачу відповідачем не вручалась, трудова книжка з відповідним записом не видавалась. Позивач зазначає, що місячний термін звернення до суду за захистом своїх порушених прав він пропустив з поважної причини, оскільки лише 02.07.2013 року дізнався про своє незаконне звільнення. ОСОБА_1 вважає, що інформація в наказі про те, що позивач допустив прогул з 16.01.2012 року, не відповідає дійсності, оскільки позивач не виходив на роботу до відповідача з 17.01.2007 року, тобто допустив прогул не з 16.01.2012 року, а з 17.01.2007 року. Доказами того, що позивач не працював у відповідача з 17.01.2007 року є трудова книжка ОСОБА_1, в якій зазначено, що він постійно працював на іншому підприємстві. В зв»язку з тим, що ОСОБА_1 не бажає поновлюватись на роботі у відповідача, позивач просить визнати формулювання причини звільнення, викладеної в наказі ПАТ «Київенергоремонт» №3/1-к від 30.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з 16.01.2012 року з посади консультанта в зв»язку з прогулами без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, неправильним; визнати причиною звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта - в зв»язку з прогулами без поважних причин з 17.01.2007 року згідно з п.4 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення.
В судовому засідання позивач та його представник позов підтримали з тих же підстав, просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволені позову.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач 17.01.2007 року написав заяву на ім»я директора ВАТ «Київенергоремонт» Ткаченка І.О. про прийняття його на роботу на посаду консультанта з неповним двохгодинним робочим днем з оплатою пропорційно відпрацьованому часу (а.с.4 - копія заяви).
Наказом ВАТ «Київенергоремонт» за №5-к від 17.01.2007 року ОСОБА_1 прийнято на роботу постійно на посаду консультанта з неповним двохгодинним робочим днем з окладом згідно штатного розпису, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу (а.с.5- копія наказу).
30.01.2012 року ОСОБА_1 звільнено з 16.01.2012 року з посади консультанта ПАТ «Київенергоремонт» в зв»язку з прогулами без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.3 - копія наказу).
Пунктом 4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Позивач просить визнати формулювання причини звільнення, викладеної в наказі ПАТ «Київенергоремонт» №3/1-к від 30.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з 16.01.2012 року з посади консультанта в зв»язку з прогулами без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, неправильним, а також визнати причиною звільнення ОСОБА_1 з посади консультанта - в зв»язку з прогулами без поважних причин з 17.01.2007 року згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.
Фактично позивач просить його звільнити за прогули без поважних причин, а отже формулювання причини звільнення в наказі відповідача №3/1-к від 30.01.2012 року не можна визнати неправильним, оскільки з причиною звільнення, а саме - за прогули, позивач згідний.
Що стосується дати звільнення, то ОСОБА_1 посилається на те, що він жодного дня на посаді консультанта в ПАТ «Київенергоремонт» не працював, а тому, на його думку, він має бути звільнений за прогули з 17.01.2007 року.
Оскільки чинним законодавством передбачено можливість звільнення за прогули в разі відсутності працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, а станом на 17.01.2007 року позивач був відсутній на роботі лише дві години, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання причиною його звільнення з посади консультанта - в зв»язку з прогулами без поважних причин з 17.01.2007 року - задоволені бути не можуть.
Крім того, суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Про це зазначено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Щодо пропущення місячного строку звернення до суду з даним позовом, то за приписами ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідачем не надано доказів вручення позивачеві копії наказу чи видачі трудової книжки.
Позивач посилається на те, що дізнався про своє звільнення при розгляді іншої справи в суді, коли 20.06.2013 року в судовому засіданні відповідачем була надана копія наказу про звільнення, а тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не може бути задоволений.
На підставі наведеного, ст.ст. 40 п. 4, 233, 234, 235 КЗпП України, п.п. 18, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 10, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт» про визнання формулювання причини звільнення неправильним, зміну дати звільнення відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. В. Неганова