Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.
Доповідач - Карташов О.Ю.
Справа № 435/4372/13-ц
Провадження № 22ц/782/4656/13
2013 року листопада « 28» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Яресько А.В., Оробцова Р.І.
при секретарі Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в ході судового розгляду уточнила та просила суд визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови в наданні їй інформації щодо умов укладання та виконання кредитного договору № DN80FJ00000131 неправомірними та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 23 серпня 2007 року нею був укладений кредитний договір з Луганською філією ЗАТ КБ «ПриватБанк» щодо отримання споживчого кредиту на придбання житлового приміщення. Вказала, що до 2012 року вона своєчасно та в повному обсязі, який вимагався банком, сплачувала платежі, але з початку 2012 року засобами телефонного зв'язку та при особистому спілкуванні із співробітниками банку вона стала отримувати від них вимоги про сплату коштів, сума яких становила значно більшу від звичайних платежів. Для з'ясування усіх обставин виниклої ситуації вона у письмовому вигляді 26 жовтня 2012 року звернулася до банку за наданням роз'яснень та вказує, що на це звернення листом від 29.10.2012р. за N 20.1.0.0./7-121026/556 відповідач відмовив їй у наданні будь - яких відомостей, посилаючись на неможливість дистанційно ідентифікувати особу заявника. 20 грудня 2012 року вона особисто через Печерську філію банку у м. Києві подала аналогічну заяву про надання необхідних відомостей. Листом від 23.12.2012р. за N 20.1.0.0.017-121220/22966 банк знову відмовив. Вважає, що необхідні відомості про сплату кредитних зобов'язань та інших зобов'язань, пов'язаних з виконанням договору, банк, на свій свавільний та незаконний розсуд, визначив як «додаткові послуги по банківським операціям». Вона вказує, що неправомірні дії банку змусили її відчувати постійну тревогу, спричинили небезпеку для комфортного існування, порушили звичайний устрій життя, що завдало їй моральної шкоди. На виконання своїх вимог вона посилається на ст.ст. 4, 12, 12-1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 56 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 4, 21,22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалення по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2
Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 627 ЦК України зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначає ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України, та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
У відповідності до ст. 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків. Банк зобов'язаний на постійній основі розміщувати на веб-сайті банку актуалізовану інформацію про власників істотної участі у банку в обсязі, визначеному Національним банком України.
Ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надає право банку самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Із положень ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вбачається, що клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та
її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;
2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених
підрозділів;
3) перелік послуг, що надаються фінансовою установою;
4) ціну/тарифи фінансових послуг;
5) кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків;
6) іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.
У відповідності до ч.2 зазначеної статті фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачене законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Згідно до ст. 12-1. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи повинні розкривати: 1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається та подається відповідно до законодавства; 2) звіт про корпоративне управління (для фінансових установ, утворених у формі акціонерних товариств), що складається відповідно до вимог цього Закону, законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; 3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; 4) інформацію, що надається клієнтам відповідно до статті 12 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DN80FJ00000131 /а.с. 10 - 15/.
Згідно листа від 29.10.2012 року №20.1.0.0.0/7-121026/556 (а.с. 6) ПАТ КБ «Приват Банк» повідомив, що витребувану заявником інформацію не має змоги надати, оскільки при поданні інформації буде розкрито банківську таємницю, а зі звернення заявника не можливо ідентифікувати його особу. Крім того роз'яснив процедуру звернення за наданням інформації, додатково повідомив про можливість отримання додаткової інформації, довідок і виписок у відділенні ПАТ КБ «Приват Банк», або за телефонами служби клієнтської підтримки та на сайті www.privatbank.ua. Також, повідомив про наявність каналів самообслуговування за допомогою яких наявна можливість вирішення питань щодо банківського обслуговування, а саме: чату на сайті, інтернет-банкінгу «Приват 24», смс-банкінгу, телефонної лінії клієнтської підтримки, терміналу самообслуговування.
20 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась особисто з письмовою заявою (а.с. 7) у відділення ПАТ КБ «Приват Банк», в якій просила надати їй у письмовій формі акт звіряння розрахунків за весь період сплати; суму сплачену на погашення кредиту; суму, сплачену за відсотки користування кредитом; суму, сплачену на страхування з наданням довідки від страхової компанії; суму, сплачену на одноразову комісію; суму, сплачену на винагороду за надання фінансового інструменту; суму, сплачену на відсотки за дострокове погашення кредиту; суму, сплачену на винагороду за проведення додаткового моніторингу.
На вимогу позивача, відповідач надав письмову відповідь (а.с. 8) від 23.12.2012 року № 20.1.0.0.0/7-121220/2296, в якій з посиланням на ст. 628, 629 ЦК України та п.2.1.4 укладеного кредитного договору повідомив про зобов'язання банку забезпечити відповідача консультаційними послугами по банківським операціям з питань виконання договору. Крім того, повідомив про можливість банку на власний розсуд встановлювати розмір оплати за надання додаткових послуг по банківським операціям та зазначив вартість послуг за надання виписки про розподіл коштів з транзитного рахунку та вартість довідки про списання платежу на страхову компанію. Крім того, вказав, що при необхідності отримання додаткової інформації (у тому числі виписок, довідок про розмір заборгованості) клієнт має можливість ознайомитись з нею в обслуговуючому відділенні ПАТ КБ «Приват Банк», за телефонами служби клієнтської підтримки або на сайті www.privatbank.ua. Повідомив, що клієнт має можливість замовити платну виписку по кредитному договору або отримати означену виписку безкоштовно, зареєструвавшись в системі «Приват 24» та роз'яснив процедуру реєстрації в згадуваній системі.
Як вбачається з листа (а.с. 23) інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 21.06.2013 року №Т-932, ОСОБА_2 повідомлено, що нею у неналежній формі надано дозвіл на розкриття банківської таємниці, та повідомлено про можливість розгляду її заяви та проведення перевірки лише після надання згадуваного дозволу оформленого належним чином. Аналогічна інформація міститься у відповіді від 29.08.2013 року № М- 1262.
Згідно до листа Національного банку України від 20.05.2013 року №47-606/8347 (а.с. 24-25) про кредитні відносини ОСОБА_2 із ПАТ КБ «ПриватБанк», позивачу було роз'яснено функції НБУ та наголошено на неможливості надавати оцінку відносин між банками та позичальниками внаслідок укладання договорів, роз'яснено положення щодо укладання договорів та виконання зобов'язань за договорами, процедуру судового врегулювання в разі виникнення спорів з договірних відносин. В частині звернення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства відмовлено, оскільки застосування такого впливу не передбачено на підставі звернень громадян.
Так, приймаючи до уваги надані сторонами докази, обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач на звернення позивача з вимогою про надання інформації щодо виконання договору, правомірно вказав про необхідність сплати вартості виписки про розподіл коштів з транзитного рахунку та вартості довідки про списання платежу на страхову компанію, оскільки надання таких документів є додатковими послугами банку та відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» їх ціна встановлюється виконавцем на власний розсуд. Також, надана позивачу відповідь не є відмовою у наданні інформації, оскільки одночасно з згадуваними вимогами відповідач зазначив позивачу альтернативні та безкоштовні можливості доступу до запитуваної інформації шляхом звернення до обслуговуючої філії ПАТ КБ «Приват Банк», або за телефонами служби підтримки клієнтів, чи зареєструвавшись в системі «Приват 24».
Доводи апелянта стосовно того, що надання інформації щодо руху її коштів на поточному рахунку не є додатковими послугами банка, за які вона має окремо сплачувати, оскільки вона вже сплачує щомісяця відсотки за користування кредитом і обслуговування її рахунків як «винагорода за надання фінансового інструменту», є необґрунтованими та на увагу суду не заслуговують, оскільки у «винагороду за надання фінансового інструменту» не входить надання даної інформації, також ця інформація не входить до вичерпного переліку відомостей, що повинні бути надані банківськими установами відповідно до ст. 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», а відносяться відповідно до положень ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» к додатковим послугам банку, за які потрібно сплачувати окремо.
Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи неодноразово відбувалася заміна секретаря судового засідання, про що суд не повідомляв учасників і не відобразив це у рішенні, не заслуговують на увагу, оскільки дані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті та не є підставою для скасування рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду. Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на рішення, не надано і апеляційному суду.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки, вина відповідача про неправомірність дій щодо відмови в наданні позивачу інформації щодо умов укладання та виконання кредитного договору недоведена, то, відповідно, і моральна шкода не може бути задоволена.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 304 , п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області,~
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року ~ залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: