Справа № 22а/1290/25193/12
Провадження № 22а/1290/25193/12
14 листопада 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Дронської І.О.,
суддів -Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.
на підставі Закону України №2748 від 2 грудня 2010 року « Про внесення змін до розділу ХП « Прикінцеві положення Закону України « Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», розглянувши, як апеляційна інстанція з розгляду адміністративних справ, у письмовому провадженні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду від 28 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -
Встановила:
У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому послалася, що вона є пенсіонером за віком, отримує пенсію, яку виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни " має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує її право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, внаслідок чого має місце недоплата пенсії. Тому позивачка просить відновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, зобов'язати нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Сєвєродонецького міського суду від 28 січня 2010 року року позовні вимоги позивачки задоволено частково.
Суд визнав бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною.
Зобов'язав відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року в загальній сумі 369,49 грн.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки, здійснені у межах їх повноважень, відповідають вимогам діючого законодавства, яке регулює це питання, механізм вирахування мінімальної пенсії за віком для зазначених випадків відсутній, просить постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем призначена та виплачується позивачці пенсія за віком.
Позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, у зв'язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем, на якому лежить обов'язок призначати та виплачувати пенсії, їй таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується .
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивачки в частині отримання підвищення до пенсії у встановленому Законом України „ Про соціальний захист дітей війни" розмірі.
Також суд правильно визначився, що у такому розміру зазначене підвищення до пенсії відповідачем повинно виплачуватися за зазначений у постанові період.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильності постанови суду в частині задоволення позовних вимог позивачки, на увагу не заслуговують, оскільки вони судом першої інстанції перевірені та їм надано відповідну оцінку.
Судом першої інстанції, період за який відповідачем повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі, встановленому зазначеним Законом України « Про соціальний захист дітей війни», правильно визначено з урахуванням змін, які вносилися до нього в цій частині Законами України про державні бюджети на 2006,2007,2008 роки та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року стосовно цих змін, та відсутність змін у Законі України« Про соціальний захист дітей війни» після 22 травня 2008 року, та з застосуванням правил стосовно строку звернення до суду.
Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено розмір спірного підвищення дітям війни відмінний від розміру встановленого вказаним Законом, правильно не взята судом до уваги, оскільки вона фактично обмежила соціальні гарантії дітям війни, а тому не може бути застосована до виниклих правовідносин на підставі статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також судом правильно зроблено висновки стосовно застосування у даному випадку ст.. 28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки інших нормативних актів, якими визначено розмір мінімальної пенсії за віком, не існує.
Крім того, суд у відповідності зі ст.. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та у відповідності з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 дійшов правильного висновку про те, що відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки саме відповідач зобов'язаний проводити нарахування та виплату вказаних підвищень.
Разом з тим, судова колегія вважає, що суд не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, тому, встановивши, що відповідач порушив права позивача, адміністративний суд повинен визнати його дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми, які підлягають виплаті, тому в цій частині постанова суду не відповідає вимогам закону
У відповідності зі ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне у зазначеній частині змінити постанову суду, виключивши з її резолютивної частини суму недоплати.
Керуючись ст.198,201,205,206, 254 КАС України , судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - задовольнити частково.
Постанову Сєвєродонецького міського суду від 28 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни - змінити.
Виключити з абзацу 3 резолютивної частини слова «у сумі 369 грн. 49 коп.».
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді: