Справа № 433/1040/13-ц
27.11.2013 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Суського О.І.,
при секретарі Яковлєвій В.А.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новознам'янської сільської ради Троїцького району Луганської області та Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про визнання права власності, -
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачки ОСОБА_3. 19 липня 1965 року ОСОБА_3 пішла на пенсію з радгоспу «Тополі» Троїцького району Луганської області, після чого до самої смерті мешкала в с. Новознам'янка Троїцького району Луганської області. Позивачка вважає, що має право на земельну ділянку на території Новознам'янської сільської ради Троїцького району Луганської області, оскільки на її думку вона є єдиною спадкоємицею померлої за законо ОСОБА_3, яка через тривалий час проведення земельної реформи так і не дочекалася своєї черги на отримання у власність відповідної земельної ділянки згідно норм діючого законодавства. Просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку не отримала її тітка ОСОБА_3 та зобов'язати Троїцьку районну державну адміністрацію Луганської області зареєструвати на її ім'я право власності на відповідну земельну ділянку.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник Новознам'янської сільської ради Троїцького району Луганської області Євсюков О.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки ОСОБА_3 померла задовго до початку проведення земельної реформи та отримання сільськогосподарським підприємством державного акту на право колективної власності на землю.
Представник Троїцької районної державної адміністрації Луганської області Гойник І.Г. у судовому засіданні також позовні вимоги не визнав та посилався на те, що ОСОБА_3 померла задовго до початку проведення земельної реформи та отримання сільськогосподарським підприємством державного акту на право колективної власності на землю.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши та проаналізувавши надані до суду докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно довідки Новознам'янської сільської ради Троїцького району Луганської області № 520 від 18 грудня 2012 року ОСОБА_3 була зареєстрована та мешкала в с. Новознам'янка Троїцького району Луганської області до моменту смерті (а.с.5).
Згідно трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_3, остання з квітня 1957 року перебувала в трудових відносинах в радгоспі «Тополі» Троїцького району Луганської області, 19 липня 1965 року ОСОБА_3 пішла на пенсію (а.с.6, 8).
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області № 1232/597/12 від 23 липня 2012 року було встановлено, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законами України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності Цивільного кодексу України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом».
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка у своєму позові посилається на норми закону, які виникли з набранням чинності ЦК України 01 січня 2004 року. Однак, враховуючи спірні правовідносини, у даному випадку відповідні юридичні факти виникли саме під час дії Цивільного кодексу Української PCP, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим суд при постановленні рішення керується відповідними нормами вказаних нормативних актів, які діяли під час виникнення певних спірних правовідносин, зокрема ЦК Української PCP.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.
Законодавцем на той час було визначено дві черги спадкоємців за законом.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
При цьому, померла ОСОБА_3 згідно рішення Троїцького районного суду Луганської області № 1232/597/12 від 23 липня 2012 року є тіткою позивачці ОСОБА_2, тобто ОСОБА_2 є племінницею померлій, а тому ОСОБА_2 не входить до кола спадкоємців за законом, визначених на той час діючим ЦК УРСР, а отже у неї відсутні підстави набуття права власності на спадкове майно як спадкоємиці за законом після смерті ОСОБА_3
Таким чином, з огляду на безпідставність позовних вимог, оцінивши всі зібрані по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивачка та її представник як на підставу задоволення позову не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи та не ґрунтуються на законі, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі вищезазначеного, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 529, 530, 549, 553 Цивільного кодексу Української PCP, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя