Іменем України
28 листопада 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Куцина М. М.,
суддів - Бондаренка Ю. О., Собослоя Г. Г.,
при секретарі - Чейпеш С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою Густі Івана Андрійовича в інтересах позивача - Оноцької сільської ради на рішення Іршавського районного суду від 10 червня 2013 року по справі за позовом Оноцької сільської ради до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У травні 2013 року Оноцька сільська рада Виноградівського району звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення за договором оренди землі.
У позові зазначала, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3000 кв. м. строком на 49 років. Цільове призначення даної земельної ділянки - для комерційної діяльності. Дана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 4 цього Договору, орендну плату було встановлено в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та визначено в сумі 1345,5 гривень.
У зв'язку зі зміною кон'юктури ринку землі у 2011 році орендну плату за 2012 рік було визначено в сумі 6% від нормативної грошової оцінки в розмірі 2691 гривень.
На письмову вимогу позивача відповідачем розрахунку по орендній платі за 2012 рік проведено не було.
Рішенням 19 сесії 6 скликання Оноцької сільської ради Договір оренди за згодою сторін було розірвано, земельну ділянко вилучено.
В грудні 2012 року Державною фінансовою інспекцією у Закарпатській області було проведено перевірку фінансового стану Оноцької сільської ради, де виявлено факт заборгованості по орендній платі і здійснено індексацію заборгованості та визначено її в сумі 3733.68 гривень.
16 квітня 2013 року та 24 квітня 2013 року відповідачу було надіслано письмову претензію з вимогою сплати заборгованості по орендній платі, яка складала суму 3733.68 гривень.
Однак, відповідачем не сплачено 3733.68 гривень орендної плати за користування земельної ділянки.
Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст.ст. 526,792 ЦК України , просив у суді першої інстанції стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі у сумі 3733.68 гривень та сплачений судовий збір.
Рішенням Іршавського районного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1233 гривень 38 коп. боргу за договором оренди та 229 гривень судового збору.
Не погодившись із даним рішенням місцевого суду, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке є незаконним та помилковим, оскільки судом було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просив суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач по справі надіслав до суду апеляційної інстанції письмову заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності, із якої вбачається, що він вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною . Відповідачем у добровільному порядку виконане дане рішення .
Справу на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянуто без участі сторін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Задовольняючи позов частково, місцевий суд прийшов до висновку, що позивачем зібраними доказами, у відповідності до положень ст.10,59,60 ЦПК України, доведено факти того, що відповідачем не проведено оплату оренди землі за період з 1 січня 2012 року по 2 листопада 2012 року, яка, відповідно до п.4 договору оренди землі, вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає суму 1345.50 гривень.
Відмовляючи у стягненні заборгованості по орендній платі у сумі 3733.68 гривень з врахування індексації , яка була визначена Державною фінансовою інспекцією у Закарпатській області , місцевий суд виходив з того, що позивачем на час розгляду справи не поданий письмовий розрахунок цієї заборгованості. Зокрема, п. 9 цього договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Надана позивачем до матеріалів справи додаткова угода від 1 січня 2011 року про зміну орендної плати не була укладена відповідачем та ним не підписана, Також , рішенням сесії Оноцької сільської ради від 2 листопада 2012 року вказану земельну ділянку в орендаря ОСОБА_2 вилучено.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який, розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
У відповідності до правил частини першої ст.792 ЦК України за договором найму( оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3000 кв. м. строком на 49 років. Цільове призначення даної земельної ділянки для комерційної діяльності. Дана земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1.
Відповідно до п.4 цього Договору, орендну плату було встановлено в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та визначено в сумі 1345,5 гривень.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди
У зв'язку зі зміною кон'юктури ринку землі у 2011 році орендну плату за 2012 рік було визначено в сумі 6% від нормативної грошової оцінки в розмірі 2691 гривень.
На письмову вимогу позивача, відповідачем розрахунку по орендній платі за 2012 рік не було проведено.
Рішенням 19 сесії 6 скликання Оноцької сільської ради від 2 листопада 2012 року Договір оренди за згодою сторін було розірвано, земельну ділянку вилучено.
В грудні 2012 року Державною фінансовою інспекцією у Закарпатській області було проведено перевірку фінансового стану Оноцької сільської ради, де виявлено факт заборгованості по орендній платі, і здійснено індексацію заборгованості та визначено її в сумі 3733.68 гривень.
16 квітня 2013 року та 24 квітня 2013 року відповідачу було надіслано письмову претензію з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 3733.68 гривень.
Судом першої інстанції встановлений факт того, що відповідачем по справі не проведено оплату оренди землі за період з 1 січня 2012 року по 2 листопада 2012 року, яка відповідно до п.4 договору оренди землі вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає суму 1345.50 гривень .
Відповідачем визнається факт виникнення заборгованості у зазначений період на суму 1345.50 гривень
Відповідно до положень ст. 23 Закону україни "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
У місцевому суді відповідачем не визнається та оспорюється факт укладення додаткової угоди від 11 січня 2011 року до договору оренди від 3 вересня 2008 року щодо збільшення розміру орендної оплати до 6% від нормативно- грошової оцінки земельної ділянки.
Судом першої інстанції оглянуто оригінал додаткової угоди до договору оренди землі від 11 січня 2011 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи (а. с.7) із якого вбачається, що підпис на цій угоді орендаря ОСОБА_2 відсутній.
Отже , місцевий суд дійшов до правильного висновку, що факт укладення додаткової угоди позивачем є недоведеним , а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі в сумі 3733.68 гривень.
З врахування наведеного, місцевий суд дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено факту того, що п. 5.1 цього Договору була встановлена підвищена щомісячна плата за користування орендованим майном.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що 16 квітня 2013 року та 24 квітня 2013 відповідачеві було направлена письмова претензія з вимогою погашення боргу у сумі 3733.68 гривень, не ґрунтуються на законові і підлягають відхиленню з наступних міркувань.
Орендна плата встановлюється договором оренди від 3 вересня 2008 року, яка відповідно до пункту 4 вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1345,50 гривень, і відповідно до п.4.2 розмір орендної плати переглядається в разі змін умов господарювання.
У відповідності до п. 9 цього договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Надана позивачем до матеріалів справи додаткова угода від 11 січня 2011 року про зміну орендної плати не була укладена відповідачем та ним не була підписана.
За таких обставин, суд першої інстанції, відповідно до правил ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України, та 526,792 ЦК України, що заборгованість, відповідно до п.4 договору оренди землі, вирішив, що плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, що складає суму 1345.50 гривень.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Густі Івана Андрійовича в інтересах позивача- Оноцької сільської ради - відхилити.
Рішення Іршавського районного суду від 10 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: