Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/130/950/2013
130/2906/13-ц
"02" грудня 2013 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
за участі: секретаря Буга Р.М.,
позивача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3,
представника третьої особи Лапко М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третіх осіб без самостійних щодо предмет спору на стороні відповідача: відділ державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на причеп та виключення з акту опису та арешту майна,
Позивач звернувся в суд з цим позовом до ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, в якому просив визнати за ним право власності на причеп, серійний НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2, 2002 р. випуску, сірого кольору; виключити з акту опису та арешту майна від 13.09.2013, складеного державним виконавцем ВДВС Жмеринського МРУЮ - зазначений причеп.
Свій позов аргументував тим, що в серпні 2010 р. позивач ОСОБА_1 домовився з відповідачем ОСОБА_5 про придбання у неї вищевказаний причепа. З метою розрахунку за причеп позивач передав відповідачу 2000 грн., про що вона надала йому відповідну розписку. Оскільки всі істотні умови угоди ними було узгоджено та ніяких заперечень стосовно ціни та предмета угоди у них не виникало, ОСОБА_5 видала на його ім'я довіреність від 03.08.2010, надавши йому повноваження щодо повного розпорядження, користування причепом, як його власника. На початку вересня 2013р. державним виконавцем ВДВС Жмеринського МРУЮ вищезазначений причеп був вилучений в межах виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_5 на користь однієї з банківських установ боргу. За вказаних обставин ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з метою захисту свого порушеного майнового права.
19.11.2013 ухвалою цього суду за клопотанням позивача залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних щодо предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги за вищезазначених підстав та додатково пояснив, що йому відомо про те, що довіреність не є оформленням договору купівлі-продажу причепа, однак він фактично його купив передавши за нього відповідачу кошти.
Відповідач ОСОБА_5 позов визнала, про що надала відповідну заву, просила справу розглянути у її відсутність. Оскільки відповідач надала заява про розгляд справи у її відсутність, то її неявка в судове засідання, згідно з ч. 2 ст. 158 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Представник третьої особи ВДВС Жмеринського МРУЮ Лапко М.П. заперечувала проти задоволення позову у зв'язку з відсутністю на те законних підстав.
Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що позов підлягає задоволенню з тих підстав, що позивач ОСОБА_1 фактично придбав у ОСОБА_5 причеп, сплативши за нього кошти.
Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити враховуючи таке.
Як вбачається з акту опису й арешту майна від 13.09.2013 державним виконавцем ВДВС Жмеринського МРУЮ в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 боргу в розмірі 45255,97 грн., описано та накладено арешт на майно - причеп ТАРЗ 1П, 2002 року виготовлення, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.6-7).
Вказаний причеп належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 01.11.2003 НОМЕР_3 (а.с.8), яка 03.08.2010 надала довіреність позивачу ОСОБА_1, та ще двом особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, учиняти від її імені дії по розпорядженню вказаним причепом, з правом експлуатувати та відчужувати його, а також користуватись ним на власний розсуд (а.с.9-10).
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із ст. 239 цього Кодексу правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За змістом ст.ст. 238, 244, 245 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на майно, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати, припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляв.
При оформленні довіреності перехід права власності не відбувається, оскільки повірений отримує лише тимчасове право на здійснення від імені й на користь іншої сторони (власника майна) тих дій, які передбачені довіреністю, в тому числі продаж майна.
Отже, факт видачі довіреності позивачеві на право розпорядженням транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є договором, який допускає перехід права власності на майно до третіх осіб, не може вважатися відчуженням причепа відповідачем, оскільки останній не втратив правового зв'язку з причепом, як його власник.
За змістом ст.ст. 328, 334, 655 ЦК України власником майна за договором купівлі-продажу стає покупець за цим договором, який прийняв майно і сплатив за нього обумовлену договором грошову суму. Крім того, законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.
Пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації (переєрестрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджених постановою КМУ №1388 від 07.09.1998, зі змінами 2009р., ( далі - Правила ) передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника та наявності передбачених Правилами необхідних документів.
Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ не проводиться.
Позивачеві було відомо про те, що довіреність не є оформленням договору купівлі-продажу транспортного засобу (причепа) і набуттям права власності на цей причеп. Однак, з 03.08.2010 він не вчинив будь-яких дій щодо оформлення власності на причеп в передбачений вищевказаними Правилами термін щодо зняття причепа з обліку в органах МРЕВ ДАІ та інших дій, які передбачені Правилами.
Крім того, як вбачається з ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вчиняються у письмовій формі і відповідно до ст. 209 цього Кодексу підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу транспортних засобів передбачає, відповідно, сплату передбачених законом платежів.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу причепа було укладено в усній формі, договір нотаріально не посвідчувався. Передача 2000 грн. позивачем відповідачеві на підставі розписок не є підставою для визнання такого договору купівлі - продажу дійсним, тим більш, що така розписка позивачем суду не була представлена не дивлячись на роз'яснення йому ст.ст. 10, 11 ЦПК України, так само як і довіреність на право розпоряджатись вказаним причепом, не тягне за собою підстав для визнання за позивачем права власності на спірний причеп.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів про набуття ним права власності на спірний причеп на підставі договору купівлі-продажу, тому позовна вимога про визнання за ним права власності на цей автомобіль не може бути задоволена.
Позовна вимога про виключення з акту опису та арешту майна (причепа) є похідною від позовної вимоги про визнання на причеп права власності, тому також не підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст. 208, 209, 237, 238, 239, 244, 245, 334, 655 ЦК України, пунктами 7,8 Правил державної реєстрації (переєрестрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджених постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998, керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 8, 10, 11, 15, 27, 58, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третіх осіб без самостійних щодо предмет спору на стороні відповідача: відділ державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на причеп та виключення з акту опису та арешту майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Жмеринського
міськрайонного суду А.М. Заярний