Справа № 344/7079/13-ц
Провадження № 2/344/3719/13
28 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Сивухіної Ю.Ю.,
з участю представника позивача по довіреності від 28.02.2012 року ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат, -
Позивач звернувся у суд з наведеним позовом до відповідачів, мотивуючи тим, що Івано-Франківським міським судом 24 жовтня 2012 року винесено рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат, а саме трьохкімнатну квартиру загальною площею 68,1 кв. м., житловою площею 43,6 кв. м., комора в підвалі площею 3,40 м. кв., що знаходиться в АДРЕСА_1, яка згідно свідоцтва про право власності виданого 10.08.2006 року госпрозрахунком групою з приватизації державного житлового фонду, згідно з розпорядженням міського голови від 23.06.2006 року за №347-р, що зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ 06.09.2006 року за №4480/50, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11744742 належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, для задоволення вимог банку на суму 512 291 грн. 22 коп., що еквівалентно 64 116,55 доларам США ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 направлялись вимоги про звільнення житлової квартири на яку звернуто стягнення. Однак, всі вимоги банку залишені без виконання і трьохкімнатна квартира загальною площею 68,1 кв. м., житловою площею 43,6 кв. м., комора в підвалі площею 3,40 м. кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 так і не звільнена відповідачами.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з мотивів викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні просила не виселяти її з квартири, іншого житла в неї немає. Просила дати їй ще час щоб відповідач ОСОБА_4 зміг продати земельну ділянку та погасити заборгованість.
Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, оскільки з 28.05.2012 року перебуває у місцях позбавлення волі, а сааме в Коломийській виправній колонії № 41. Йому направлялось повідомлення про судове засідання та копія позовної заяви з додатками, що підтверджується розпискою від 03.10.2013 року.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив не виселяти його з квартири, оскільки іншого житла у нього немає. Суду пояснив, що у зв'язку з його хворобою сім'я не могла сплачувати кредит.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24 жовтня 2012 року Івано-Франківським міським судом винесено рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат, яким звернуто стягнення по договору іпотеки від 03 липня 2008 року укладеному між та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру загальною площею 68,1 кв. м., житловою площею 43,6 кв. м., комора в підвалі площею 3,40 м. кв., що знаходиться в АДРЕСА_1, яка згідно свідоцтва про право власності виданого 10.08.2006 року госпрозрахунком групою з приватизації державного житлового фонду, згідно з розпорядженням міського голови від 23.06.2006 року за №347-р, що зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ 06.09.2006 року за №4480/50, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11744742 належить ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ «Приват Банк» за кредитним №IFIWGA0000000091 від 03.07.2008 року в розмірі 512 291 грн. 22 коп., що еквівалентно 64 116,55 доларам США. Визначено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с.11-13).
Власниками квартири АДРЕСА_1 є відповідачі, вказана обставина сторонами визнається та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Відповідно до адресних довідок від 27.05.2013 року всі відповідачі зареєстровані АДРЕСА_1 (а.с.36-39).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Зі змісту ч. 1 ст. 383 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею ст. 47 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 9 Житлового кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.
Статтею 109 Житлового кодексу встановлюється порядок виселення громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Частиною 3 вказаної статті чітко встановлений порядок виселення громадян з жилого приміщення на яке звернуто стягнення, зокрема: звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Позивачем надсилались відповідачам вимоги про звільнення квартири АДРЕСА_1, від 22.03.2013 року (а.с.14, 15). Вказані вимоги відповідачі отримали 29.03.2013 року (а.с.17-20).
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та порядок виселення мешканців врегульовано також Законом України "Про іпотеку".
Частиною 1 статті 38 вказаного Закону встановлено: якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Разом з тим, у ч. 1 ст. 40 вказаного Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, законодавець вимагає дотримання обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звернуто стягнення.
Як вже зазначалось раніше, в матеріалах справи наявні письмові вимоги до відповідачів про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1.
Вказаний порядок виселення з житлового приміщення записано і в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Пунктом 43 вказаної Постанови роз'яснено, що «при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк».
Знову ж таки, у вказаній Постанові йдеться про обов'язкову письмову вимоги іпотекодержателя або нового власника про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про виселення відповідачів підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивач про зняттям відповідачів з реєстраційного обліку, то суд виходить з наступного.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлені підстави зняття з реєстрації місця проживання особи:
заяви особи або її законного представника;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Отже, з урахуванням того, що судом задоволено вимогу позивача про виселення, то зняття з реєстрації відповідачів відбудеться на підставі рішення про виселення, окремого рішення про зняття відповідачів з реєстрації не потрібно.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 317, 321 ч.1, 383 ч.1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 9, 109 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 38, 39 ч. 2, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виселення зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2 який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний код НОМЕР_3 який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний код НОМЕР_4 який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рахунок № 64993919400001, який знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, код ЄДРПОУ 14360570 - по 28 грн. 67 коп. судового збору з кожного.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.12.2013 року
Суддя Бабій О.М.