79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2013 р. Справа № 914/3237/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Якімець Г.Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ від 07.10.2013р. №14/2-1672
на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013р.
у справі № 914/3237/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Моршинтеплоенерго», м.Моршин, Львівська область
про стягнення 436502,56грн. заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Сидоренко А.С. - представник
від відповідача: Макота М.І. - представник
22.10.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у даній справі.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/3237/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою суду від 24.10.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 26.11.2013р.
У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Мирутенка О.Л., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/3237/13 замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Якімець Г.Г.
В судове засідання з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2013 року у справі №914/3237/13 (суддя Гутьєва В.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнено з Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь позивача 366 997,99 грн. - основного боргу, 19 068,48 грн. - 3 % річних, 1 355,40 грн. - втрат від інфляції, 34 356,49 грн. - пені, 8 730,05 грн. - судового збору, а в решті вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати отриманого природного газу суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення. При цьому суд, керуючись п.1 ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшив розмір пені.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом безпідставно зменшено розмір пені, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати в цій частині та прийняти нове, яким вимоги щодо стягнення частини пені в розмірі 14724,21грн. задоволити.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 19.11.2013р. №1-06/406 (вх.№05-04/7063/13 від 20.11.2013р.) та в судовому засіданні представник Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому відповідачем до відзиву долучено платіжні документи про сплату заборгованості та штрафних санкцій, згідно рішення господарського суду Львівської області у даній справі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013р. у справі №914/3237/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", як постачальником та Комунальним підприємством "Моршинтеплоенерго", як покупцем, укладено договір № ТЕ 72 Б купівлі-продажу природного газу з додатками.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати природний газ в обсягах, передбачених договором. На виконання умов договору та додаткових угод постачальник поставив природний газ на суму 8 248 324,27 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви, а саме: акт приймання - передачі природного газу № 10/11 від 31 жовтня 2011року на об'єм - 17 570 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу №10/11 від 31 жовтня 2011року на об'єм - 216 370 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 11/11 від 30 листопада 2011року на об'єм - 368 313 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 12/11 від 31 грудня 2011 року на об'єм - 436 819 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 01/12 від 31 січня 2012 року на об'єм - 333 285 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 02/12 від 29 лютого 2012 року на об'єм - 423 049 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 03/12 від 31 березня 2012 року на об'єм - 232 566 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 04/12 від 30 квітня 2012 року на об'єм - 109 199 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 05/12 від 31 травня 2012 року на об'єм - 65208 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 06/12 від 30 червня 2012 року на об'єм - 71578 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 07/12 від 31 липня 2012 року на об'єм - 60 077 м. куб.; акт приймання - передачі природного газу № 08/12 від 31 серпня 2012 року на об'єм - 57 014 м. куб.
Відповідно до п. 4.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. розрахунки за поставлений газ проводяться шляхом поетапної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви. Внаслідок неповного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 366 997,99 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач суму основного боргу у розмірі 366 997,99 грн. визнав повністю, доказів погашення заборгованості суду першої інстанції не надав, відтак, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача 366 997,99 грн. основного боргу підлягає до задоволення.
При цьому суд правомірно задоволив вимоги саме Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки між 14.11.2012 р. в порядку ст.ст. 512 - 519 ЦК України між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (Первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новим кредитором) укладено договір № 14/7041/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора КП "Моршинтеплоенерго" за договором № ТЕ 72 Б на постачання природного газу від 30.09.2011 року на суму 454 706,24 грн. (п.1.1 договору про відступлення права вимоги). Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором (п. 1.2 договору про відступлення права вимоги).
Пунктом 2.2 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. встановлено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 договору. Передача документів оформляється актом приймання - передачі з зазначенням переліку переданих документів. До позовної заяви долучений акт приймання-передачі документів від 16.11.2012 р., підписаний та підписи засвідчені печатками первісного кредитора та нового кредитора, що підтверджує належне виконання сторонами п. 2.2 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р.
Відповідно до п. 2.3 договору № 14/7041/12 від 14.11.2012 р. первісний кредитор зобов'язаний упродовж п'яти днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу. Відповідне повідомлення від 16.11.2012 р. за вих. № 06-11339/1-81 про відступлення права вимоги, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" вручило КП "Моршинтеплоенерго" 16.11.2012 р., про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки боржника на повідомленні.
Статтею 195 ГК України встановлено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.
Приписами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, звернення позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") на підставі договору № 14/7041/12 від 14.11.2012р. про відступлення права вимоги з позовними вимогами до відповідача (КП "Моршинтеплоенерго") оплатити заборгованість, яка виникла за поставлений природний газ є обґрунтованим та підтверджене матеріалами справи.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та річних, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що такі вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про задоволення до стягнення втрат від інфляції на суму 1 355,40 грн. та 3% річних - 19 068,48 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 7.3.1 договору № ТЕ 72 Б від 30.09.2011 р. у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Позивачем нараховано пеню в розмірі 49 080,70 грн., правильність розрахунку якої перевірено місцевим господарським судом
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3. 17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, КП "Моршинтеплоенерго" є єдиними постачальником телпа в м.Моршин та обслуговує населення, бюджетні установи і організації. У випадку примусового стягнення заборгованості з населення КП "Моршинтеплоенерго" не має права стягувати штрафні санкції - пеню, втрати від інфляції, 3 % річних. При цьому, тарифи на теплову енергію КП "Моршинтеплоенерго" відшкодовуються на 50 %, підприємству затверджуються збиткові тарифи, внаслідок чого КП "Моршинтеплоенерго" опинилося у важкому фінансово-економічному становищі. Зокрема, відповідно до балансу КП "Моршинтеплоенерго" станом на 30.06.2013 р. поточна дебіторська заборгованість становила 1 743,5 тис. грн., кредиторська заборгованість - 4 200,00 тис. грн. Крім цього, як вбачається з долучених до відзиву на апеляційну скаргу матеріалів, відповідачем, станом на 15.10.2013р. повністю виконано рішення місцевого господарського суду та погашено заборгованість, що позивачем не заперечується.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 30%, у зв'язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 34 356,49 грн.
Доводи скаржника про безпідставне зменшення розміру пені, спростовується викладеним вище, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.
Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року у справі №914/3237/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Якімець Г.Г.
Повний текст постанови
виготовлено 28.11.2013р.