Справа № 266/863/13-ц
Провадженя № 2/266/480/13
22.10.2013 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Сараєва І.А.
при секретарі - Нетреба О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 15.05.2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на підставі якого її було надано кредит у розмірі 1660,79 грн. з кінцевим терміном повернення 13.03.2008 року. Однак в повному обсязі та належним чином відповідач свої обов'язки не виконує, у зв'язку із чим станом на 15.02.2013 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 26737,82 грн. Просив суд стягнути з відповідача у відшкодування заборгованості за кредитним договором 26737,82 грн., а також понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 267,38 грн.
Відповідно до підписаної відповідачем заяви вона підтвердила свою згоду, що ця заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам ("Просто Кредит") складає договір, за умовами якого погашення заборгованості здійснюється щомісяця у термін з 21-го до 28-ме число кожного місяця, шляхом сплати кредитодавцю заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, комісією та інші платежі у порядку та терміни, визначені договором.
Проте позичальник не дотримувався умов кредитного договору, не сплачував щомісячно платежі у розмірі та порядку, визначеному кредитним договором.
Станом на 15.02.2013 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 15.05.2007 року № MRXRRX10070536 становить 26737,82 грн.
З цих підстав ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 26737,82 грн., та судові витрати у сумі 267,38 грн.
Представник позивача Смирнова Н.В. в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким який не підлягає задоволенню з наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та відповідач укладено кредитний договір від 15.05.2007 року № MRXRRX10070536, за умовами якого позивачем надано відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 1660,79 грн. строком на 10 місяців з 15.05.2007 року по 13.03.2008
року. Процентна ставка за користування кредитом становила 0,12% річних щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Сплата кредиту здійснювалась шляхом сплати щомісячних платежів у сумі 276,8 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з Умовами (а. с.5-6).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані ЗАТ КБ "ПриватБанк" відповідачеві ОСОБА_1. які вона використала за цільовим призначенням.
Відповідно до Заяви Позичальника від 15.05.2007 року № MRXRRX10070536 передбачено обов'язок позичальника у термін з 10-го до 15-го число кожного місяця повертати одержаний кредит, сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та терміни, визначені Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Просто Кредит").
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати усіх платежів за кредитним договором.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Повністю повернути кредитні кошти позичальник зобов'язався у термін до 28.11.2007 року, проте вказане зобов'язання позичальник не виконав.
Статями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як вбачається з п. 1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору № MRXRRX10070536, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів складає 50 (п'ятдесят) років. Однак, підпис відповідача про ознайомлення з цими Умовами та надання своєї згоди на це відсутній.
Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки кредитним договором від 15.05.2007 року № MRXRRX10070536 встановлено кінцевий термін повернення кредиту - 13.03.2008 року, то саме з цієї дати почав перебіг строк позовної давності. Позов про стягнення заборгованості за цим договором подано до суду ПАТ КБ "ПриватБанк" лише 25 лютого 2013 року, тобто поза межами строку, встановленими за домовленістю сторін.
Згідно з положеннями п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія положення ст. 11 Закон України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, ураховуючи те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 3,15, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 256-258, 261 ч. 5, 266-267,526,527,530 ЦК України, -
У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів після проголошення.
Суддя: Сараєв І. А.