241/1528/13-ц
2/241/528/2013
03.12.2013 року
Першотравневий районний суд
Донецької області
в складі:
головуючого судді Трегубенко С.В.
при секретарі Павлічевої А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка, в інтересах якої діє за довіреністю представник, звернулася до суду, вказавши на таке.
З 22 липня 1976 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14 листопада 2012 року.
В період шлюбу з лютого 1993 року по липень 1993 року на спільні кошти сторони побудували будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,05 га, що була виділена рішенням Іллічівської сільської ради від 10.02.1993 року.
В серпні 1993 року приймальна комісія прийняла до експлуатації зазначений будинок з господарськими прибудовами, про що було складено акт прийому індивідуального домоволодіння.
Оскільки, на теперішній час сторони розірвали шлюб та разом не проживають, тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 визнавши за нею та за відповідачем право власності на ? частину вказаного домоволодіння з господарськими побудовами.
В судове засідання представник позивачки, яка діє за довіреністю, не з'явилась, до суду надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги позивачки підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, який діє за довіреністю, також в судове засідання не з'явився, до суду теж надав письмову заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги позивачки визнає.
У відповідності до вимог ст.ст. 158 ч. 2, 197 ч. 2 ЦПК України, суд розглядає справу за відсутності осіб, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши докази, що є в матеріалах цивільної справи, приходить до наступного.
Так, дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.07.1976 року, який розірвано згідно рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя 14 листопада 2012 року (а. с. 10).
Актом прийому індивідуального домоволодіння, в серпні 1993 року приймальна комісія прийняла до експлуатації житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 6-9), а рішенням Першотравневого районного суду від 11.07.2013 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з прибудовами, розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 17-18).
Відповідно до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України «Майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення
домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)».
Згідно з ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України «Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту».
Частиною 1 ст. 63 Сімейного кодексу України передбачено, що «Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Статтею 68 Сімейного кодексу України визначено, що «Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України».
Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України «У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором».
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторони побудували домоволодіння по АДРЕСА_1 в період шлюбу, тому воно є спільною сумісною власністю подружжя, проти чого не заперечує і представник відповідача і отже позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 212-215, 294- 296 ЦПК України, ст. 372 ЦК України ст. 60 ч. 1, ст. 61 ч. 1, ст. 63 ч.1, ст. 68, ст. 70 ч. 1 Сімейного кодексу України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Визнати право власності:
за ОСОБА_1 на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
за ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполь через Першотравневий районний суд.
Суддя С.В. Трегубенко