Справа: № 2518/2-а-11549/11 Головуючий у 1-й інстанції:Павленко О.В.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
20 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Федотов І.В.
суддів: Кучми А.Ю. та Ісаєнко Ю.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату допомоги,-
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2012 р. позов задоволено.
На вказану постанову відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить її скасувати і ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення та порушення ним норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, а територія, на якій він проживає, відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати.
Однак, всупереч статті 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказана доплата позивачу виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з ПКМУ № 836 від 26.07.1996 р., відповідач неправомірно виплачував щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 37 зазначеного Закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази яким надав належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.08.2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Ісаєнко Ю.А.