ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2013 року № 826/17713/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Закону України «Про звернення громадян», неналежним чином розглянуто звернення позивача. При розгляді звернення позивача відповідачем порушені строки розгляду звернень, що встановлені ст. 20 Закону «Про звернення громадян» та п. 5.1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд: визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 № 15 від 08.10.2013 року; зобов'язати Генеральну прокуратуру України вчинити дії щодо належного розгляду та надання відповіді на звернення ОСОБА_1 № 15 від 08.10.2013 року.
Ухвалою суду від 12.11.2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі. В порядку ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідача зобов'язано надати заперечення проти позову та всі докази на обґрунтування заперечень або заяву про визнання позову протягом десяти днів з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі.
22.11.2013 року до суду від Генеральної прокуратури України надійшли заперечення на адміністративний позов, яким відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав його необґрунтованості. Зазначив, що звернення позивача розглянуто належним чином, з урахуванням приписів Закону України «Про звернення громадян». За наслідками розгляду звернення, позивачу надана відповідь в порядку та у строки, встановлені Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи.
Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення (ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Справа розглядається у порядку скороченого провадження протягом п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову (п. 4 ч. 5 ст. 183-2 Кодексу).
Відповідно до частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:
1) дата, час та місце її прийняття;
2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;
3) ім'я (найменування) сторін;
4) предмет адміністративного позову;
5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;
6) висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази;
7) розподіл судових витрат;
8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті;
9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.
Під час вирішення справи, суд керувався положеннями Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011 року.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із запитом про надання інформації від 08.10.2013 року, в якому, посилаючись на Закону «Про звернення громадян» просив повідомити «який номер та дата реєстрації в приймальні громадян ГПУ звернення ОСОБА_1, що направили до прокуратури міста Києва».
Зазначений запит зареєстрований в приймальні громадян Генеральної прокуратури України 08.10.2013 року за № 15.
У відповідь на вказаний запит, відповідач листом від 25.10.2013 року № 04/2/3-28868-12, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив позивача, що його звернення від 23.09.2013 року та від 08.10.2013 року щодо розслідування кримінальних проваджень, розгляду попередніх звернень та з інших питань розглянуто. Вказаним листом відповідач повідомив позивача про хід розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, за фактом навмисного приховування від законних спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 особливо важливих документів та перешкоджання останнім у реалізації права на спадщину; кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом замаху на незаконне зняття коштів з банківського рахунку померлого ОСОБА_3, використовуючи банківську картку останнього. Повідомлено, що зазначені кримінальні провадження об'єднано під єдиним реєстраційним номером. Досудове розслідування зазначеного провадження триває у зв'язку з необхідністю допиту свідка на вимогу заявника та його представника.
Одночасно зазначеним листом відповідач повідомив, що попереднє звернення позивача 25.09.2013 року зареєстровано у книзі вхідної кореспонденції Генеральної прокуратури України за № 196108-13 для організації розгляду 30.09.2013 року скеровано до прокуратури м. Києва.
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачем надана відповідь на запит позивача від 08.10.2013 року щодо прохання повідомити номер та дату реєстрації звернення позивача, яке направлено до прокуратури міста Києва.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що звернення позивача розглянуто, відповідачем надана повна та обґрунтована відповідь на звернення позивача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем виконано встановлений статтею 19 Закону «Про звернення громадян» обов'язок щодо розгляду заяв та скарг, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача від 08.10.2013 року задоволенню не підлягають.
Позивач посилається на порушення відповідачем строку розгляду його звернення від 08.10.2013 року.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011 року, звернення громадян вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача від 08.10.2013 року зареєстроване в приймальні громадян Генеральної прокуратури України 08.10.2013 року за №15. Відповідь на звернення надана листом від 25.10.2013 року № 04/2/3-28868-12, копія якого наявна в матеріалах справи. Тобто, звернення розглянуто відповідачем у строки, встановлені чинним законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що звернення позивача від 08.10.2013 року розглянуто відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, в порядку та у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо належного розгляду та надання відповіді на звернення позивача від 08.10.2013 року задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку і у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко