04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2013 р. Справа№ 911/2144/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Тищенко О.В.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
від позивача - Сіндряков О.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Рижкова О.В. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 р.
по справі № 911/2144/13 (суддя - Подоляк Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
про стягнення 1 064 822,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 0,01 грн. основного боргу. Решта позовних вимог задоволена частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 61 631,42 грн. 3% річних, 77 039,27 грн. пені, 138 686,65 грн. штрафу, 18 490,70 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовити.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 р. по справі № 910/2144/13 в частині відмови щодо стягнення 213 117,82грн. пені та 416 059,93 грн. 7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення 213 117,82грн. пені та 416 059,93 грн. 7 % штрафу, по решті рішення залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження.
Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 р. у справі № 911/2144/13 без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України товариство не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р., у зв'язку із перебуванням суддів Гончарова С.А. та Іоннікової І.А. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
05.07.2012р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу за № 214-р-ПР, за умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору). /а.с. 8-13/.
Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 97000,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: серпень - 14 900 тис. куб.м., вересень - 14 800 тис. куб.м., жовтень - 19 000 тис. куб.м., листопад - 23 500 тис. куб.м., грудень - 24 800 тис. куб.м.
Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000 тис. куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн. всього з ПДВ - 366,72 грн. до сплати за 1000 тис. куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому поряду: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.08.2012р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості. (п. 11.1. договору).
На виконання умов договору позивач у період з серпня 2012 року по листопад 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 321808148,41 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 року на суму 66675220,36 грн., від 30.09.2012р. на суму 66014167,55 грн., від 31.10.2012р. на суму 83278711,02 грн. та від 30.11.2012р. на суму 105840049,48 грн. /а.с. 14-17/.
В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у встановлені договором строки в повному обсязі не розрахувався за поставлений газ, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 0,01 грн.
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач погасив заборгованість у розмірі 0,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.08.2013р. № 1573 на суму 0,01 грн. /а.с. 68/.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 0,01 грн. основного боргу.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач при здійсненні розрахунків інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати за отриманий природний газ у серпні та в листопаді 2012 року застосував індексацію до прострочки оплати, що мала місце в межах одного місяця. Тобто, застосована позивачем методика розрахунку суперечить вищезазначеним положенням та є невірною, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 140 286,90 грн. інфляційних втрат є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду, з огляду на наступне.
Положеннями п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.
Крім того, позивачем до стягнення заявлено вимогу про 3 % річних, які нараховані за наступні періоди прострочення: з 15.09.2012р. по 19.09.2012р. за прострочення зі сплати 863 712,47 грн. складають 353,98 грн., з 15.10.2012р. по 17.10.2012р. за прострочення зі сплати 745 849,82 грн. складають 183,41 грн., з 15.11.2012р. по 20.11.2012р. за прострочення зі сплати 4 575 312,09 грн. складають 2 250,15 грн., з 15.12.2012р. по 20.12.2012р. за прострочення зі сплати 69 711 595,49 грн. складають 34 284,39 грн., з 21.12.2012р. по 27.12.2012р. за прострочення зі сплати 19 579 291,20 грн. складають 11 234,02 грн., з 28.12.2012р. по 31.12.2012р. за прострочення зі сплати 9 323 472,01 грн. складають 3 056,88 грн., з 01.01.2013р. по 10.01.2013р. за прострочення зі сплати 9 323 472,01 грн. складають 7 663,13 грн., з 11.01.2013р. по 14.01.2013р. за прострочення зі сплати 7 924 951,21 грн. складають 2 605,46 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 61 631,42 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи а тому вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого природного газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період прострочення з 15.09.2012р. по 19.09.2012р. за прострочення зі сплати 863 712,47 грн. складає 1 769,90 грн., за період прострочення з 15.10.2012р. по 17.10.2012р. за прострочення зі сплати 745 849,82 грн. складає 917,03 грн., за період прострочення з 15.11.2012р. по 20.11.2012р. за прострочення зі сплати 4 575 312,09 грн. складає 11 250,77 грн., за період прострочення з 15.12.2012р. по 20.12.2012р. за прострочення зі сплати 69 711 595,49 грн. складає 171 421,96 грн., за період прострочення з 21.12.2012р. по 27.12.2012р. за прострочення зі сплати 19 579 291,20 грн. складає 56 170,10 грн., за період прострочення з 28.12.2012р. по 31.12.2012р. за прострочення зі сплати 9 323 472,01 грн. складає 15 284,38 грн., за період прострочення з 01.01.2013р. по 10.01.2013р. за прострочення зі сплати 9 323 472,01 грн. складає 38 315,64 грн., за період прострочення з 11.01.2013р. по 14.01.2013р. за прострочення зі сплати 7 924 951,21 грн. складає 13 027,32 грн., що загалом складає 308 157,09 грн.
Окрім цього, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати поставленого природного газу понад 30 днів штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, який за розрахунком позивача за прострочення зі сплати 7 924 951,21 грн. за загальний період з 15.12.2012р. по 14.01.2013р. складає 554 746,58 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з цим, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право на зменшення розміру неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені до 77 039,27 грн., а розмір штрафу до 138 686,65 грн., взяв до уваги те, що відповідач погасив заборгованість, періоди із здійснення розрахунків є незначними, доказів наявності понесених позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, матеріали справи не містять, а розмір заявлених штрафних санкцій є занадто великими та не співрозмірними із можливими збитками.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги вжиття відповідачем заходів щодо виконання зобов'язання шляхом погашення суми основного боргу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скаргзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі № 911/2144/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 17.09.2013 р. у справі № 911/2144/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 911/2144/13 повернути до господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.Г. Смірнова
О.В. Тищенко