27 листопада 2013 р.Справа № 2а/489/6/2013
Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: ГУБНИЦЬКИЙ Д.Г.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді-доповідача - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,
при секретарі Берекет Н.В.,
за участю апелянтів - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області старшого лейтенанта міліції Чорного Олександра Олександровича про визнання дій неправомірними, стягнення грошової суми, -
У серпні 2012 р. позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, в якому просили визнати протиправними дії відповідача під час супроводу автомобіля на спеціальний майданчик та визнати його дії такими, що порушили право власності ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21013, д.н. НОМЕР_2 з 15 по 16 липня 2012 р. Також просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 безпідставно сплачених 300 грн. і 102 грн. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідачем порушено ч.2 ст. 265-2 КУпАП а саме, під час супроводу автомобіля на спеціальний майданчик відповідач не дав ОСОБА_2 зателефонувати батькові ОСОБА_3 Позивачі вважають, що оскільки гроші витрачені внаслідок неправомірних дій відповідача, то саме він повинен їх відшкодувати.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, позивачі надали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 липня 2012 р., 02 год. 18 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ21013. д.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим старшим інспектором дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції Миколаївського МУ УМВС України в Миколаївській області Чорним О.О. було складено протокол про адміністративні правопорушення. В зв'язку з тим, що водій - позивач по справі ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп'яніння, інспектором ДПС було прийнято міри по тимчасовому затриманню транспортного засобу, та складено відповідний протокол № 13144 від 15.07.2012 року про огляд та затримання транспорту.
Приймаючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після затримання транспорту від позивача ОСОБА_3 - власника автомобіля, не надходило звернень про отримання тимчасово затриманого транспортного засобу, тому автомобіль згідно протоколу було опечатано та доставлено на спецмайданчик, плату за доставку та зберігання автомобіля було стягнуто на підставі чинного законодавства України.
Судова колегія погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 265-2 КУПАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення передбачене, зокрема, ч. 1 статті 130, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 4.2. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом N 77 міністра МВС від 26 лютого 2009 р., до протоколу про адміністративне правопорушення долучається у т.ч. акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Згідно п. 10 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМУ N 1102 від 17 грудня 2008 р., транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання. Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
З матеріалів справи, вбачається, що постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2012 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладанням стягнення у вигляді громадських робіт.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_3 є власником автомобілю ВАЗ 21013, д.н. НОМЕР_2, право експлуатації за довіреністю доручив ОСОБА_2 строком до 30 грудня 2012 р.(а.с.8-9).
Згідно ч. 2 ст. 265-2 КУпАП, після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного підрозділу МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації.
Судом першої інстанції встановлено, що після тимчасового затримання транспортного засобу, відповідач надав можливість ОСОБА_2 повідомити іншу особу, зокрема батька ОСОБА_3, про його місцезнаходження, однак звернень про отримання тимчасово затриманого транспортного засобу від позивачів не поступало.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач по справі діяв у спосіб визначений законом, неправомірність його дій позивачами не доведено.
У відповідності до ч.6 ст. 265-2 КУпАП порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, який затверджено постановою Кабінетом Міністрів України № 1098 від 26.10.2012 року передбачено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі. Пунктом 12 цього ж Порядку встановлено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 9 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках передбачене одне виключення - коли водій з'являється на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу, уповноважена особа Державтоінспекції не проводить тимчасове затримання транспортного засобу, а оформляє протокол про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, спеціальний майданчик по вул. Новозаводська, 7 в м. Миколаєві належить ТОВ «Люкс-Авто». На підставі листа начальника УДАІ МВС України від 26 листопада 2011 р. даний спецмайданчик переданий Миколаївській філії державного підприємства МВС «Інформ-Ресурс» та укладено договір співпраці №16-03/12 від 01 березня 2012 р. з УДАІ УМВС України в Миколаївській області та договір про надання послуг №03-01 від 01 березня 2012 р. з ТОВ «Авто-Люкс». У підпорядкуванні УДАІ УМВС України в Миколаївській області даний майданчик не знаходиться. Сума у 102 грн. є сумою оплати на рахунок УДАІ УМВС України за 5 кілометрів доставки і була сплачена ОСОБА_2 А сума 300 грн. сплачена ОСОБА_2 на користь ДП МВС «Інформ-Русурс» за зберігання атмобіля на спецмайданчику(а.с.32-33)
Договором від 01 березня 2012 р. за №16-03/12, ДП МВС «Інформ-Ресурс» та УДАІ УМВС України в Миколаївській області погодили, що УДАІ УМВС України в Миколаївській області зобов'язана передати затриманий транспорт у випадках передбачених ст. 265-2 КУпАП, ДП МВС «Інформ-Ресурс» згідно протоколу огляду та затримання та підписати Акт, який складає ДП МВС «Інформ-Ресурс», при прийомі-передачі транспорту на зберігання (пункт 2.1.). ДП МВС «Інформ-Ресурс" зобов'язана видавати транспорт власнику згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або особі, яка має доручення від власника за протоколом огляду та затримання транспортного засобу з відміткою УДАІ УМВС України в Миколаївській області про повернення транспорту (п.3.1.). Договір діє до 31 грудня 2012 р. (п.7.1.).(а.с.34-35)
Актом огляду затриманого транспорту, що передається на тимчасове зберігання №019223 від 15 липня 2012 р. складеному о 3 год. 00 хв. відповідач передав на зберігання ВАЗ 21013, д.н. НОМЕР_2. На Акті є відмітка про сплату 300 грн. на користь ДП МВС «Інформ-Ресурс» 16 липня 2012 р.(а.с.6).
Згідно протоколу №13144 огляду та затримання транспорту від 15 липня 2012 р. о 3 год. 00 хв. відповідач провів огляд та затримав автомобіль ВАЗ 21013, д.н. НОМЕР_2. У відповідності до відміток на протоколі, автомобіль прийняли на зберігання та опечатали. На протоколі мається штамп роти ДАІ ММУ від 16 липня 2012 р. про дозвіл видати автомобіль власникові (а.с.7).
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 102 і 300 гривень є безпідставними, оскільки позивачем ОСОБА_3 не доведено факту звернення до інспектора дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції Миколаївського МУ УМВС України в Миколаївській області Чорного О.О. до моменту оформлення документів про затримання автомобіля, з проханням не проводити тимчасове затримання транспортного засобу.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 29.11.2013 року.
Суддя-доповідач: Шевчук О.А.
Суддя: Зуєва Л.Є.
Суддя: Лук'янчук О.В.