25 листопада 2013 р. Справа № 44483/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Іщук Л.П., Левицької Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення перерахунку пенсії за віком,-
Позивачка звернулася 11.08.2011 року в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії з 2009 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона одержує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії, вона продовжує працювати та подала до відповідача заяву про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому, просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до норм чинного законодавства.
Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2011 року в порядку скороченого провадження відмовлено в задоволенні позову. Суд виходив із того, що відсутні правові підстави у відповідача для перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує року звернення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
В основному покликається на обставини подібно викладеним у позовній заяві.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив, оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу) з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Скасовані зміни надавали можливість перерахувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу) з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила ч. 1 ст. 40 вище згаданого Закону при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-12 ( надалі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності ст. 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
З урахування зазначеного правові підстави для перерахунку пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Подібна позиція не суперечить практиці касаційного суду.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Залізничного районного суду міста Львова від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а-1729/11, без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
суддів Л.П. Іщук
Н.Г. Левицька