07 листопада 2013 року Справа № 136766/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,-
31 серпня 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання перерахувати та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2009 року.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2011 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2011 року відповідно до ст.100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року у справі №2а-5243/11 адміністративний позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Снятинському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю як особі віднесеної до 4 категорії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 лютого 2011 року до виникнення обставин з яким Закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин з врахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 липня 1993 року, 4 категорії.
Відповідно до частини першої ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги до виникнення обставин з якими Закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин з врахуванням проведених виплат, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011р., доповнено прикінцеві положення пунктом 4, згідно якого в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». При цьому, на виконання вимог вказаного закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову №745, яка набула чинності 23.07.2011р.
Вищенаведені нормативні акти на даний час є чинними, не визнавались неконституційними, а тому нарахування та виплата у 2011 році позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23.07.2011р. виплати, передбачені, зокрема, ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно.
За таких обставин судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч. 2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 14 листопада 2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право на перерахунок доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.І. Мікула
Судді: В.Я. Качмар
А.Р. Курилець