Справа: № 705/4501/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Величко Т.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
19 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, голови виконавчого комітету Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області Діхтяренко Валентина Миколайовича про визнання незаконним нормативно-правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування,-
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2013 року у задоволенні адміністравтиного позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, голови виконавчого комітету Сушківської сільської ради Уманського району Черкаської області Діхтяренко Валентина Миколайовича про визнання незаконним нормативно-правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у судовому засіданні не було оголошено заперечення відповідача, тому дані заперечення фактично не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а тому винесена постанова не може вважатися законною та обгрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сушківської сільської ради народних депутатів Уманського району Черкаської області від 27 липня 1993 року №20 задоволено заяву ОСОБА_2, вирішено у десятиденний строк вислати узгоджувальну комісію по обміру його земельної ділянки, дозволити будівництво надвірних споруд ОСОБА_2 на його присадибній ділянці площею 0,30 га і зобов'язати в місячний строк отримати в районного архітектора «Будівельний паспорт» (п.п.1, 2).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу інвентарний номер 555, реєстраційний номер 291, від 12 жовтня 2005 року власником домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 1992 року №2258. При цьому в графі дані про самочинне будівництво вказані «Б» гараж (3,90 х 6,3), «а» прибудова (3,27 х 4,87), «В» сарай (7,07 х 3,97) і зазначено збільшені розміри.
У відповіді КП ЧООБТІ від 06 квітня 2010 року №640 зазначено, що згідно рішення виконкому Сушківської сільської ради №20 від 27 липня 1993 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво сараю розміром (3,60 х 6,50), однак ОСОБА_2 побудовано сарай із збільшеними розмірами (3,97 х 7,07), а гараж «Б» (3,95 х 6,35) та прибудова до житлового будинку «а» (4,87 х 3,27) побудовані самочинно, що і відображено у технічному паспорті, який позивач відмовився отримувати.
ОСОБА_2 звертався з заявою до відповідача щодо скасування рішення виконкому Сушківської сільської ради №20 від 27 липня 1993 року. Рішенням виконкому Сушківської сільської ради №84 від 31 жовтня 2012 року заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з наявністю судового розгляду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення будь-яких прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення виконавчого комітету сільської ради народних депутатів Уманського району Черкаської області, яким дозволено будівництво надвірних споруд на присадибній ділянці позивача і зобов'язано в місячний строк отримати в районного архітектора «Будівельний паспорт».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
У відповідності до п. ст.9 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, серед іншого, погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 року №177 затверджено Перелік рішень Уряду України, що втратили чинність, серед яких і постанова Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1970 року №212 «Про затвердження Правил забудови сільських населених пунктів Української РСР».
Апелянт вважає, що у зв'язку з втратою чинності постановою Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1970 року №212 «Про затвердження Правил забудови сільських населених пунктів Української РСР», відповідач безпідставно зобов'язав його в місячний строк отримати у районного архітектора «Будівельний паспорт».
Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 року №177 прийнята у зв'язку з прийняттям Закону України «Про основи містобудування», який набрав чинності з 09 грудня 1992 року та визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
В силу ст.1 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку і планування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження інших об'єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.
При цьому, суб'єктами містобудування є державні органи, органи місцевого та регіонального самоврядування, громадяни і юридичні особи України, а також юридичні та фізичні особи іноземних держав (ст.4 вищезазначеного Закону).
У відповідності до ст.14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у сфері містобудування належить, серед іншого, видача у встановленому порядку забудовникам архітектурно-планувальних завдань, технічних умов на будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій, дозволів на проведення цих робіт.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконком Сушківської сільської ради при прийнятті рішення №20 від 27 липня 1993 року діяв у відповідності до чинного на час прийняття рішення законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про основи містобудування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з прийнятим виконавчим комітетом Сушківської сільської ради народних депутатів рішенням від 27 липня 1993 року №20, яким надано дозвіл на будівництво надвірних споруд на його присадибній ділянці площею 0,30 га та зобов'язано в місячний строк отримати в районного архітектора «Будівельний паспорт», оскільки дане рішення було прийнято відповідно до поданої заяви позивача згідно вимог чинного на час прийняття рішення законодавства, в межах повноважень відповідача.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2013 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.