Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 листопада 2013 р. Справа № 805/15800/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
05 листопада 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - Відповідач або ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, в якому просило:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф 1032 від 01 липня 2011 року на суму 832,04 грн., виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька відносно ОСОБА_1;
- зобов'язати державного виконавця ВДВС провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем не вчиняються виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання вказаного виконавчого документа, чим порушуються права УПФУ як стягувача у виконавчому провадженні (а.с.2-3).
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.
З урахуванням положень ч.6 ст.128, ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
08 та 15 листопада 2013 року постановлені ухвали про витребування доказів, якими суд зобов'язував ВДВС надати матеріали виконавчого провадження № 36234730 (а.с.11, 23). Ухвали отримані відповідачем (а.с.35, 37), проте виконані не були, докази поважності причин їх невиконання відповідачем не надані.
У зв'язку із цим та на підставі положень ч.ч.4, 6 ст.71 КАС України справа вирішена судом на підставі наявних в ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
У зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 01 липня 2011 року УПФУ сформована вимогу про сплату боргу № Ф 1032, на суму 832,04 грн. (а.с.6).
Платник страхових внесків в добровільному порядку недоїмку не сплатила, внаслідок чого 28 січня 2013 року УПФУ звернулось до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання згаданої вище вимоги.
30 січня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Герасенковою Д.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 36234730 з примусового виконання вимоги № Ф 1032 від 01 липня 2011 року (а.с.5).
Як вбачається зі змісту протоколу про ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження № 203 від 20 вересня 2013 року, складеного посадовими особами УПФУ, 30 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі 832,04 грн., проте, в порушення п.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не здійснювалася перевірка виконання юридичною особою постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та не притягнено посадових осіб до відповідальності у зв'язку із ненаданням інформації щодо виконання даної постанови (а.с.4).
Відповідно до п.п.1.1.-1.2., 2.1., 3.1.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення. Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Оскільки відповідач не надав суду матеріали виконавчого провадження № 36234730, судом використана інформація Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, (електронний ресурс https://trade.informjust.ua, ідентифікатори доступу 7605489А361В).
Згідно з Інформацією про виконавче провадження № 36234730, отриманою станом на 26 листопада 2013 року 17:14, 30 січня 2013 року відкрито виконавче провадження (а.с.33-34).
Інших відомостей про вчинення відповідачем виконавчих дій у виконавчому провадженні № 36234730 Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містить.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, в рамках виконавчого провадження № 36234730 здійснюється примусове виконання вимоги УПФУ про сплату боргу від 01 липня 2011 року № Ф 1032, із позовною заявою звернулося УПФУ, яке є стягувачем у виконавчому провадженні, що, з огляду на положення ч.5 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п.2-3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", викладеної в редакції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 (із змінами та доповненнями), зумовлює висновок, що справу № 805/15800/13-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених ст.181 КАС України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положення ст.1, ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), ч.ч.1-2 ст.2, ч.ч.1-3 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчать, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій, не допускаючи при цьому порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Отже, не отримавши від боржника документального підтвердження добровільного виконання вимоги, державний виконавець зобов'язаний був розпочати його примусове виконання.
Згідно з Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.
Як зазначалося вище, виконавче провадження № 36234730 відкрито 30 січня 2013 року, строк добровільного виконання боржником вимоги УПФУ відповідачем в постанові про відкриття виконавчого провадження не визначений. Докази на підтвердження факту вжиття державних виконавцем заходів щодо встановлення майнового стану боржника, зокрема запити до обліково-реєстраційних установ, відповіді на них тощо, суду не надані.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону.
Ч.2 ст.30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Виконавче провадження № 36234730 відкрито 30 січня 2013 року. Від дня відкриття виконавчого провадження до часу судового розгляду сплинуло більше дев'яти місяців.
Згідно з положеннями ст.32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.68 Закону № 606 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Як вбачається зі змісту з протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження № 203 від 20 вересня 2013 року, 30 січня 2013 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка працює у Міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Водночас копія зазначеної постанови суду не надана, рівно як і докази її направлення за місцем роботи боржника, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомості про винесення цієї постанови не внесені.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.69 Закону № 606 підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.
Аналогічна правова норма міститься в Розділі VII Інструкції № 512/5.
Аналіз наведених вище положень ч.ч.1-2 ст.69 Закону № 606 та Інструкції № 512/5 зумовлює висновок про те, що направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника за місцем його роботи не звільняє державного виконавця від обов'язку контролювати виконання цієї постанови, зокрема він повноважний притягувати осіб, винних у невиконанні такої постанови, до відповідальності.
Всупереч наведеним положенням, відповідачем не здійснювалися дії щодо перевірки виконання постанови від 30 січня 2013 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника, про що також зазначено в протоколі ознайомлення № 203 від 20 вересня 2013 року.
В порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено, що з часу виникнення підстав для примусового виконання вимоги УПФУ про сплату боргу державним виконавцем виконувалися виконавчі вичерпні дії, спрямовані на своєчасне і повне виконання цього виконавчого документу, (за винятком винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 30 січня 2013 року).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у виконавчому провадженні № 36234730 державним виконавцем допущена бездіяльність, яка виявилася у невжитті заходів примусового виконання та у не вчиненні виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що призводить до порушення прав УПФУ як стягувача у виконавчих провадженнях.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФУ підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України "Про судовий збір" судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку, допущену у виконавчому провадженні № 36234730.
3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку провести у виконавчому провадженні № 36234730 виконавчі дії з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька про сплату боргу від 01 липня 2011 року № Ф 1032 в порядку та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
4. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 27 листопада 2013 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
6. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.