Головуючий у 1 інстанції - Погрібна Н.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
28 листопада 2013 року справа №219/3091/2013-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю сторін: представник відповідача Юркова К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни про визнання дій протиправними, скасування постанови, -
01.04.2013р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невиконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-24-2007 від 06.06.2007р., визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа від 01.03.2013р.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протягом п'яти років не вживав заходів щодо виконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-24-2007 від 06.06.2007р., виданим Артемівським міськрайонним судом Донецької області, що є порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа від 01.03.2013р. винесена з порушенням вимог ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.09.2013 р. (з урахування ухвали суду від 07.10.2013р. про виправлення описок (а.с.109) позовні вимоги задоволено: визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Людмили Володимирівни щодо невиконання рішення суду за виконавчим листом 2а-24-2007року, виданим Артемівським міськрайонним судом Донецької області 06.06.2007року; визнано незаконною та скасовано постанову про повернення ОСОБА_3 виконавчого документу від 01.03.2013 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість позовних вимог підтверджено матеріалами справи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03.09.2013р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що виконання вказаного рішення суду має здійснюватись за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в державному бюджеті встановленому Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. зі змінами та доповненнями (надалі Порядок № 845). Головним розпорядником коштів державного бюджету щодо виконання бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» є Державна судова адміністрація України. Отже, апелянт зазначив, виконання рішень судів вказаної категорії має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в Державному бюджеті, головним розпорядником бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України, відповідно до Порядку № 845. Крім того, апелянт зазначив, що у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (надалі Закон № 4901) державним виконавцем правомірно на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606) виконавчий лист №2а-24-2007року, виданий Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 06.06.2007року повернуто стягувачу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач до суду до суду не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Надійшла заява позивача про слухання справи за його відсутності.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 06.06.2008р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 7764122 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-24, виданого 06.06.2007 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання з р/р Головного управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане службове обмундирування за період з 24.07.1996 року по 1999 року та з 20.03.2002року по 04.09.2003 року у розмірі 3839,32 грн. (а.с.6).
26.06.2008р. Міністерство фінансів України на вимогу державного виконавця від 09.06.2008р. № 7764122 про виконання виконавчого листа №2а-24, виданий 06.06.2007 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, листом № 31-28020-02-2-26/24656 повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, що в силу статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» виконання рішень має здійснюватись за рахунок і в межах бюджетних асигнувань органами державного казначейства України за черговістю надходження рішень (а.с.72).
16.03.2012р. державним виконавцем була складена наступна вимога від 16.03.2012 року про надання інформації щодо виконання виконавчого листа №2а-24, виданого 06.06.2007 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області (а.с.73).
06.11.2012р. державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання, за результатами якої ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 10.12.2012 року у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 80).
Постановою державного виконавця від 01.03.2013р. виконавчий лист № 2а-24, виданий 06.06.2007р. Артемівським міськрайонним судом Донецької області, повернутий стягувачеві без виконання, на підставі п.9 ч.1 ст.47. ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.81).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, підтверджені матеріалами виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 6 Закону № 606 визначає гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні . Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно ч.3 вказаної статті рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 27 Закону № 606 встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно ч.2 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 32 Закону № 606 визначені заходи примусового виконання рішень.
З матеріалів справи, а саме, виконавчого провадження, вбачається, що державний виконавець понад встановлені законом строки не вживав заходи щодо примусового виконання рішення суду, на підставі якого Артемівським міськрайонним судом Донецької області виданий виконавчий лист № 2а-24 від 06.06.2007 р.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки апелянтом не надані докази щодо вжиття державним виконавцем у строки визначені законом заходів примусового виконання рішення суду, які передбачені ст.32 Закону № 606.
Статтею 47 Закону № 606 передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
1) є письмова заява стягувача;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частиною 2 статті 47 Закону № 606 встановлено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
З урахуванням зазначених норм закону, та підстав вказаних у постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа від 01.03.2013р., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа від 01.03.2013р. як незаконну, оскільки, державним виконавцем, відповідно до вимог ч.2 ст.47 Закону № 606 акт про наявність обставин, зазначених у частині першій статті 47 Закону № 606, не складався, отже, не було підстав для прийняття такої постанови.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта не підтверджені відповідними доказами.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови. Повний текс ухвали виготовлено 29.11.2013року.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2013 року, залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Людмили Володимирівни про визнання дій протиправними, скасування постанови, залишити без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.А. Василенко
М.М. Гімон