Головуючий у 1 інстанції - Чернова Н.І.
Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.
27 листопада 2013 року справа №410/1596/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.
суддів: Гайдара А.В., Яковенко М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Бранці Луганської області
на постанову Брянківського міського суду Луганської області
від 17 жовтня 2013 року
по адміністративній справі № 410/1596/13-а (суддя Чернова Н.І.)
за позовом
ОСОБА_2
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов'язання до вчинення дій, -
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2013 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до (надалі позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області (надалі управління, відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване розпорядження управління від 30 квітня 2013 року № 147133 в частині не зарахування у страховий стаж для обчислення розміру пенсії позивача періоду його роботи в районі Крайньої Півночі з 1 січня 1991 року по 10 листопада 1994 року та всього періоду його роботи в районі Крайньої Півночі з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, зобов'язано управління здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 1 листопада 2012 року із зарахуванням у загальний стаж, який враховується для обчислення розміру пенсії періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 1 січня 1991 року по 10 листопада 1994 року та із зарахуванням до страхового стажу, який враховується для обчислення розміру пенсії періоду його роботи з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року в пільговому обчисленні із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців (арк. справи 96-98).
Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив із наявних записів в трудовій книжці позивача, наданих довідок, що обумовлює правомірність вимог про зарахування до пільгового стажу роботи періодів роботи з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову в повному обсязі (арк. справи 99-101).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 1 квітня 2011 року, перебуває на обліку управління.
Розпорядженням управління на перерахунок пенсії від 30 квітня 2013 року позивачу здійснений перерахунок виходячи із загального стажу роботи 29 років 27 днів, стаж роботи на Крайній Півночі складає 15 років 3 місяці 10 днів (арк. справи 39).
Кратність обчислення стажу роботи на Крайній Півночі за період з 1 січня 1991 року по 10 листопада 1994 року, із загального періоду з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року є спірною між сторонами.
Відповідно до пункту п'ятого Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на онові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в РКП та МКП, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи зокрема в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Апелянт посилається на положення статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначаючи про те, що робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується до стажу в полуторному розмірі за умови, що працівник мав право на пільги та уклав строковий трудовий договір.
Як вбачається з трудової книжки позивача та довідок від 15 листопада 2004 року виданих Ягодінським державним унітарним ремонтно-технічним підприємством позивач працював у вищенаведеному підприємстві з 2 серпня 1979 року по 31 липня 1983 року та з 1 серпня 1983 року по 8 грудня 1987 року. Як вбачається з архівної довідки від 8 жовтня 2004 року № П-55/3511 виданої Адміністрацією Ягодінського району Магаданської області позивач працював у Ягодінській середній школі № 1 з 9 грудня 1987 року по 31 грудня 1992 року, з 31 грудня 1992 року по 10 листопада 1994 року позивач працював у НВК «Платформа», у тому числі на умовах строкового трудового договору з 2 серпня 1979 року строком на три роки, який угодою від 2 серпня 1982 продовжений на три роки та угодою від 2 серпня 1985 року продовжений до 2 серпня 1988 року та з 31 грудня 1992 року по 10 листопада 1994 року.
Періоди роботи на умовах строкового трудового договору з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року зарахований позивачу в кратному обчислені за один рік роботи один рік шість місяців спірним розпорядженням.
Колегія суддів зазначає, що посилання лише на статтю 5 Указу, яка регулює пільги для осіб які уклали строковий трудовий договір є помилковою, оскільки стаття шоста цього ж Указу встановлює пільгове обчислення стажу роботи для осіб прийнятих на роботу на місці з дня введення в дію цього Указу, а саме з 1 березня 1960 року.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року, який введений в дію з 1 січня 1968 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» вперше введене пільгове пенсійне забезпечення, так статтею 2 передбачено, що робітникам та службовцям, що відпрацювали в РКП не менше 15 календарних років, а МКП не менше 20 календарних років, пенсія за віком призначається чоловікам до досягнення 55 років, жінкам по досягненню 50 років. Статтею 7 цього Указу доручено Раді Міністрів СРСР прийняти в порядку його застосування прийняти постанову і внести в рішення уряду відповідні зміни. Відповідна постанова Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 прийнята, якою Державному комітету з питань праці та заробітної плати разом з Президією ВЦРПС доручено затвердити Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють зокрема в РКП. Така інструкція затверджена 16 грудня 1967 року № 530/П-28. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок (зокрема пунктом першим Розділу першого Інструкції про це зазначено), що пільги установлені Указами 1960 та 1967 років надаються всім робітникам і службовцям (у тому числі місцевим мешканцям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які знаходяться в РКП та МКП.
Строковий трудовий договір є тільки одним із різновидів трудового договору, укладався з метою закріплення кадрів в таких важких для проживання людини місцях. Даний пільговий вид пенсії за віком пов'язаний виключно з умовами місця роботи. Позивач працювала в РКП з 2 серпня 1979 року по 10 листопада 1994 року, весь період його трудового стажу має бути обчислений з розрахунку за один повний рік роботи 1 рік шість місяців.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що трудова книжка підтверджує факт укладення трудового договору з роботодавцем, в розумінні у тому числі Кодексу про працю РРФСР 1971 року. Право на пільги закріплено самими нормами Указів 1960 та 1967 років, і не поставлено в залежність виключно від укладення поряд з безстроковим іще і строкового трудового договору. Існуюче на той, час трудове законодавство не передбачало одночасного укладення двох трудових договорів на одну ж ту саму роботу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бранці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2013 року у справі № 410/1596/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 17 жовтня 2013 року у справі № 410/1596/13-а - залишити без змін.
Ухвала постановлена та підписана 27 листопада 2013 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: А.В. Гайдар
М.М. Яковенко