25 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6112/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
секретаря судового засідання - Купріс М.В.,
за участю: представника позивача - Килимника О.С.,
представника відповідача Полтавської митниці Міндоходів у Полтавській області - Скабука Ю.М.,
представника відповідача Управління Державного казначейства України у місті Полтава - Ткаченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж" до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України , Управління Державного казначейства України у місті Полтава про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
23 жовтня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизаж" (далі - ТОВ "Дизаж") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України , Управління Державного казначейства України у місті Полтава про скасування рішення №806010000/2013/000058/2 від 30.04.2013 року про коригування митної вартості, зобов'язання повернути з Державного бюджету на користь ТОВ "Дизаж" надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 61900,02 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до специфікації №1 до контракту на поставку товару № 1/2013 від 29.01.2013 загальна вартість партії товару на умовах FCA м. Мелец (Польща) склала 92389,04 польських золотих. Позивачем оплату товару вартості товару здійснено згідно з рахунком - проформою та відповідно до вартості товару зазначеного у наданих продавцем прейскурантах, тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.
Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях посилався на те, що 23.04.2013 року до митного оформлення була подана митна декларація №806010000/2013/004786, за якою задекларований товар "Меблі дерев'яні, з ДСП ламінованих, МДФ, з елементами зі скла, металу, пластику у розібраному стані (в комплекті з монтажними аксесуарами згідно інструкцій по монтажу) для житлових кімнат". Зазначав, що відповідно до контракту № 1/2013 від 29.01.2013 року позивач обмежений в правах щодо використання оцінюваних товарів, поставка здійснюється на умовах EXW-Mielec Інкотермс 2010, однак у вказаній митній декларації заявлено, що товар поставляється на умовах FCA Mielec. Крім того, вказував, що до митного оформлення позивачем подано рахунок фактуру "Faktura Eksportowa 2013/FEZCM1/000144, 2013/FEZCM7/000008, 2013/FEZCM11/000035 від 25.03.2013 року та № 2013/FEZCM1/000042 від 11.04.2013 року, разом з цим подано відповідачеві документ - меморіальний валютний ордер №3 від 08.04.2013 року, згідно якого оплачено Faktura Proforma №2013/FEZCZ1/042, №2013/ZAMINTEXP/901, №2013/ZIZKENC/061. Проте позивачем оплачені рахунки до митниці не надані. Митницею визначено митну вартість шляхом послідовного застосування всіх методів. Визначена митна вартість товару грунтується на раніше визначеній (визнаній) митній вартості товару, оформлених по ВМД від 25.02.2013 року №100270000/2013/194811, від 19.04.2013 року №206050000/3/3116, від 25.02.2013 року №100250000/3/48303, від 29.01.2013 року №125130000/3/205937, від 12.03.2013 №40050000/5/1871, від 12.04.2013 року №305020402/3/157. Також, наголошував, що відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, позивачем не подано до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ.
Представник відповідача - Управління Державного казначейства України у місті Полтава, проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що повернення коштів з державного бюджету здійснюється відповідно до положень Порядку повернення коштів, помилкового або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.01.2013 року між позивачем (покупець) та Blek-Meble Spolka z o.o (Польща) (продавець) укладено контракт № 1/2013. Згідно із пунктів 1.1, 2.1, 2.2 цього договору продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та здійснити оплату за меблі в асортименті відповідно до умов контракту та специфікації до нього. Ціна на товар встановлюється у польських злотих по оптовим цінам виробника меблів на умовах поставки EXW ВRW Mielec Інкотермс 2010. Ціна товару вказується у фактурі-проформі, яка є основою для складання специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.
Згідно специфікації №1 до контракту № 1/2013 від 29.01.2013 позивачем отримано партію товару - меблі дерев'яні, з ДСП ламінованих, МДФ, з елементами зі скла, металу, пластику у розібраному стані (в комплекті з монтажними аксесуарами згідно інструкцій по монтажу) для житлових кімнат, та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, подано митну декларацію № 806010000/2013/004786 від 23.04.2013 року та інші документи. Митну вартість товару розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 92389,04 польських злотих.
Для митного оформлення було подано наступні документи: декларацію митної вартості №806010000/2013/004786 від 23.04.2013 року, контракт № 1/2013 від 29.01.2013 та специфікацію №1 від 28.03.2013 до контракту № 1/2013 від 29.01.2013, рахунок - фактура №2013/FEZCM7/000008 від 11.04.2013 року, №2013FEZCM11/000035 від 11.04.2013 року, №2013/FEZCZ1/000144 від 11.04.2013 року, №2013/FEZCZ1/000042 від 25.03.2013 року, меморіальний валютний ордер №3 від 08.04.2013 року, документ, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів 18.04/01 від 18.04.2013 року, прайс-листи виробника товарів.
30 квітня 2013 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 806010000/2013/000058/2, яким на підставі застосування 6 методу визначено митну вартість товару позивача.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 61900,02 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходив з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
За частиною 1 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, наявність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно п. 1.2 контракту №1/2013 від 29.01.2013 року сторони домовилися, що покупець буде здійснювати перепродажу товару на території України. Продаж товарів не на території вказаній у п. 1.2, згідно п. 1.3, можливий тільки після отримання письмової згоди продавця.
Відтак, позивач обмежений в правах щодо використання оцінюваних товарів, оскільки він не може використати оцінювані товари інакше, як для перепродажу, і ніяким іншим чином не використовувати його.
Про зазначене також вбачається і зі змісту п. 6.2.4 контракту №1/2013 від 29.01.2013 року за яким покупець - ТОВ "Дизаж" зобов'язується забезпечити правильне і швидке оформлення рекламацій власних клієнтів відносно товарів продавця власними силами і за власний рахунок без можливості регреса у продавця.
Судом встановлено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, а саме: позивачем було надано Полтавській митниці меморіальний валютний ордер №3 від 08.04.2013 року про сплату 229016,72 грн. (а.с.151), в якому зазначено про оплату рахунків №FP2013/FEZCZ1/042, №2013/ZAMINTEXP/901, № /861, №2013/ZIZKENC/06, натомість відповідачу було надано рахунки - фактури №2013/FEZCM1/000144, №2013/FEZCM7/000008, №2013/FEZCM11/000035 та №2013/FEZCM1/000042 (а.с. 64-80).
Таким чином в матеріалах, наданих для митного оформлення товару, наявна невідповідність наданих документів в якості підстав проведення оплати товару та документів на підставі яких оплата була фактично проведена.
Представник Полтавської митниці в судовому засіданні пояснив, що позивачем вказаний в меморіальному валютному ордері № 3 від 08.04.2013 року рахунки-проформи №FP2013/FEZCZ1/042, №2013/ZAMINTEXP/901, № /861, №2013/ZIZKENC/06 до митниці не надано, що позбавило відповідача можливості впевнитися у фактичному проведенні позивачем оплати товару, що підлягав митному оформленню.
Крім того, Полтавська митниця вказала, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару були перевірені документи подані для митного оформлення та було з'ясовано, що відповідно до п. 2.1 та п. 5.2 контракту №1/2013 від 29.01.2013, змісту Faktura Eksportowa №2013/FEZCM1/000144, №2013/FEZCM7/000008, №2013/FEZCM11/000035 та №2013/FEZCM1/000042 поставка товару здійснюється на умовах EXW, проте, в митній декларації № №806010000/2013/004786 заявлено, що товар поставляється на умовах FCA Mielec.
Із заперечень відповідача вбачається, що останнім митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД №100270000/2013/194811 від 25.02.2013 року, №206050000/3/3116 від 19.04.2013 року, №100250000/3/48303 від 25.02.2013 року, №125130000/3/205937 від29.01.2013 року, №40050000/5/1871 від 12.03.2013 року та №305020402/3/157 від 12.04.2013 року. Також, відповідач зазначив, що товари, вказані в перелічених ВМД, мають ті ж характеристики, як і ті, що подані до митного оформлення ТОВ "Дизаж".
Відповідно до письмових заперечень Полтавської митниці відповідач не мав можливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, враховуючи наявність обмежень прав покупця, а використані позивачем відомості не підтверджені документально. Саме тому митницею застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості на підставі наявної інформації в Центральній базі даних митних оформлень.
Таким чином, рішення № 806010000/2013/000058/2 від 30.04.2013 року про коригування митної вартості товарів прийнято Полтавською митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлених законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених під час виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
Також, 30 квітня 2013 року відповідачем винесена картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 806010000/2013/10048, яка позивачем не оскаржена.
Стосовно заявленої позивачем позовної вимоги щодо повернення позивачу з державного бюджету надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 61900,02 грн., суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.
Розділом III зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).
Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.
На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).
Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.
Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що законами України, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизаж" до Полтавської митниці Міндоходів, Управління Державного казначейства України у місті Полтава про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.
Суддя Г.В. Костенко