іменем україни
20 листопада 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, що належить на праві спільної сумісної власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 липня 2013 року,
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, що належить на праві спільної сумісної власності.
Позовні вимоги мотивувала тим, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, ними було придбано дві трикімнатні квартири
АДРЕСА_1, які в подальшому були виведені з житлового фонду й об'єднані в одне нежиле приміщення, що використовується для здійснення підприємницької діяльності - надання стоматологічних послуг.
Посилаючись на те, що вона має рівні права на використання спірного приміщення, проте відповідач чинить їй перешкоди й користується цим приміщенням один, ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Усунено позивачу перешкоди
у здійсненні права користування та володіння спільним сумісним майном подружжя, а саме - нежитловим приміщенням літ. А-9, яке складається з приміщень АДРЕСА_1, шляхом забезпечення вільного доступу до вказаних приміщень. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у здійснені права користування та володіння вказаним спільним сумісним майном подружжя. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 9 липня 2013 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 липня 2013 року скасувати й залишити в силі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2013 року, яке було помилково скасовано, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно придбане сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі й за спільні кошти, а відтак - є спільним сумісним майном подружжя, на яке вони мають рівні права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що спірні нежилі приміщення оформленні на ОСОБА_4, та використовуються відповідачем для здійснення підприємницької діяльності. Питання про визнання права на частку у вказаному мані за ОСОБА_3 судом не вирішувалося, а відтак - відсутні підстави для задоволення її позовних вимог.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна виходячи з наступного.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Судами встановлено, що сторони з 20 жовтня 1990 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
На підставі договорів купівлі-продажу від 2 квітня 1998 року та від
15 грудня 2000 року ними за спільні кошти були придбані квартири АДРЕСА_1, які були оформлені на ОСОБА_4
У подальшому вказані квартири були виведені з житлового фонду й переведені в нежитловий фонд, об'єднані в одне нежитлове приміщення, якому присвоєну літеру А-9.
На час розгляду справи в судах у спірному приміщенні знаходиться стоматологічна клініка ПП «Стоматологія нова», яка на умовах оренди здійснює господарську діяльність - надання стоматологічних послуг
а.с. 117-125, 126-147).
Суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 10, 31, 213,
214 ЦПК України належним чином не з'ясували, які саме права
ОСОБА_3 порушено, хто та яким чином перешкоджає позивачеві у користуванні вказаним вище нежитловим приміщенням, взявши до уваги ту обставину, що таке приміщення передано в оренду, та, з урахуванням встановленого, не визначився, чи правильно позивачем обрано спосіб захисту порушеного на її думку права.
З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими та вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого
2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 липня
2013 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, що належить на праві спільної сумісної власності, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук