33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" листопада 2013 р. Справа № 906/758/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Розізнана І.В.
судді Грязнов В.В. ,
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Ярема Г.В.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013р. у справі №906/758/13
за позовом Заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агенства України (м.Київ) в особі Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (м. Павлоград, Дніпропетровська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» (смт. Миропіль, Романівський район, Житомирська область)
про стягнення 113796,66 грн.
за участю представників сторін:
прокурора - Чопа Ю.В.;
позивача 1 - Приступи М.Є.;
позивача 2 - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.09.2013р. у справі № 906/758/13 (суддя Машевська О.П.) позов заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України в особі Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» про стягнення 113796,66 грн., задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 112173,98 грн. основного боргу та 2243,48 грн. судового збору. У стягненні 3% річних - 1622,68 грн. відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги частково відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами. При цьому, визнав, що з огляду на приписи ч.3 ст. 651 ЦК України договір поставки № 334710 від 22.06.2010 року з 07.06.12р. вважається розірваним в силу закону.
Рішення в частині задоволення вимог обґрунтовані тим, що позивачем здійснено оплату коштів в сумі 178 500,00 грн. як попередню оплату та 43 680,00 грн. як відшкодування залізничного тарифу, а відповідачем щебенева продукція не була поставлена.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1622,68 грн. судове рішення мотивовано недоведеністю прокурором його фактичної та правової підстави виникнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування своєї позиції скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги зокрема те, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані які б підтверджували повноваження директора маркетингу Капусти І.Ю. на укладення договору поставки, що в свою чергу унеможливлює звернення стягнення на користь позивача за вказаним договором; позивачем до позовної заяви не надано розгорнутого розрахунку суми боргу за договором поставки; наданий позивачем бухгалтерський акт звірки між підприємствами за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013р. не містить підписів керівників, а лише підписаний бухгалтерами підприємств, окрім цього, даний акт не є первинним документом, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який би підтверджував наявність або ж відсутність зобов'язання сторін щодо сплати грошових коштів. Окрім того, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 23.08.2013р. щодо надання для огляду в судовому засіданні оригінали примірників документів оформлених з відповідачем в ході виконання договору поставки № 334710 від 22.06.2010р., у зв'язку з чим господарський суд Житомирської області був позбавлений можливості об'єктивно розглянути та вирішити справу.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №906/758/13 від 21.10.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 116).
Водночас, суд зобов'язав позивача надати суду докази на підтвердження повноважень директора з маркетингу Капусти І.Ю. щодо права підпису договору поставки №334710 від 22.06.2010р. в належним чином завірених копіях та надати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу; оригінали документів, на які сторони посилаються, як на підставу своїх доводів чи заперечень.
На виконання ухвали суду від 21.10.2013р. позивач Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окрім того, надав суду належним чином завірену копію довіреності №25/256-202 від 22.12.09р. на підтвердження повноважень директора з маркетингу Капусти І.Ю. щодо права підпису договору поставки №334710 від 22.06.2010р. та витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.10.2013р.
Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 21.10.2013 року, не виконав, проте 11.11.2013р. на адресу суду надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника відповідача з'явитися в засідання суду.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не взято до уваги, оскільки представництво інтересів сторони в процесі не пов'язане з конкретним колом осіб, тому відповідач не позбавлений можливості уповноважити іншу особу на участь у судовому засіданні, окрім того судом не визнавалась обов'язковою явка сторін в судове засідання (ухвала від 21.10.2013р.).
Однак, враховуючи неповне виконання сторонами вимог суду, викладених в ухвалі від 21.10.2013р., а також необхідність отримання додаткових пояснень від сторін суд відклав розгляд справи на 26.11.2013р. Водночас, зобов'язав відповідача надати для суду письмові пояснення про причини не поставки щебеневої продукції згідно виставлених 05.03.2012р. рахунків № ГР-0000011 на суму 148 750,00 грн. з ПДВ і № ГР-0000012 на суму 59500,00 грн. з ПДВ та відповідні тому докази; чи виставлявся позивачу рахунок для здійснення оплати за щебеневу продукцію, що була поставлена 11.06.2012р. за видатковою накладною № ГР-0000138 на суму 72 800,04 грн. з ПДВ. Зобов'язав позивача надати для суду належним чином засвідчені копії довіреностей №25/256-207 від 01.03.2010р., №25/256-207 від 23.12.2010р. та №25/256-193 від 29.11.2011р., виданих директору з маркетингу Капусті І.Ю. для здійснення відповідних повноважень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» та Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» вимоги суду, викладені в ухвалі від 12.11.2013 року, не виконали та не забезпечили явку своїх представників в призначене на 26.11.2013р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.
Оскільки судом явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача-2 та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача -1 та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 113 796,66 грн., виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» (постачальник) та Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (покупець) уклали договір поставки №334710, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію. Даний договір поставки підписаний генеральним директором ТОВ «Граніт» (Черняк В.Г.) та директором з маркетингу Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (Капуста І.Ю.), скріплений відбитками печаток сторін (а.с.17-20). Окрім того, повноваження директора з маркетингу Капусти І.Ю. щодо права укладати та підписувати договір поставки №334710 від 22.06.2010р. підтверджуються довіреністю №25/256-202 від 22.12.2009р., копія якої надана позивачем ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» на вимогу ухвали суду від 21.10.2013р.
Пунктами 1.2, 3.2 договору визначено загальну кількість продукції (щебеню гранітного), що поставляється за цим договором та складається з загальної кількості всіх окремих партій продукції узгоджених сторонами у відповідних рахунках постачальника і затверджених покупцем шляхом сплати таких рахунків. Загальна сума продукції, що поставляється за договором складає 20000000, 00 грн.
Поставка кожної окремої партії продукції здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальникові у письмовій формі, по факсу або електронній пошті, що містить кількість, фракцію, умови поставки, вид транспорту, повні залізничні реквізити одержувача товару, а також вказівки по заповненню 4 графи залізничної квитанції при необхідності (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору асортимент продукції, якість, ціна за тонну, кількість, сумарна вартість партії, умови та терміни поставки, порядок розрахунків вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
З посиланням на договір поставки сторонами підписано додатки № 1 від 22.06.2010р., №2 від 30.06.2010р., №3 від 10.08.2010р., №4 від 09.11.2010р., №5 від 19.11.2010р., №6 від 01.03.11р., №7 від 01.04.11р., №8 від 18.04.11р., №9 від 08.12.11р., №10 від 01.03.12р., №11 від 08.06.12р.
У рішенні суду першої інстанції йдеться про надсилання позивачем 06.03.2012 р. на адресу відповідача замовлення на поставку товару із строком відвантаження з 12 по 13 березня 2012 року. Однак в матеріалах справи даний документ відсутній і він не був наданий учасниками апеляційного провадження.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору та додатку № 10 05.03.2012 року відповідач виставив рахунки № ГР-0000011 на суму 148 750,00 грн. з ПДВ для оплати 1750т. щебеню фракції 5х20 та № ГР-0000012 на суму 59500,00 грн. з ПДВ для оплати 700 т. щебеню фракції 5х20.
Згідно п. 3.4 договору покупець здійснює розрахунок у розмірі 100 % від загальної вартості продукції за цим договором та передає постачальнику в строк 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення постачальником повного рахунку.
06.03.2012 року Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» здійснило часткову оплату по рахунку № ГР-0000011 від 05.03.2012р. на суму 119000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 628 від 06.03.2012р. та платіжним дорученням №632 від 06.03.2012р. здійснило повну оплату по рахунку № ГР-0000012 від 05.03.2012р. на суму 59500,00 грн.
Пунктом 2.4 договору поставки визначено, що відвантаження товару здійснюється на погоджених сторонами умовах, які вказуються в рахунку постачальника на протязі 5-ти (п'яти) днів після одержання 100% передоплати. Пунктом 3.6 договору визначено, що покупець оплачує залізничний тариф від ст. Миропіль до ст. Зерново в якості відшкодування за два робочих дні до дати поставки відповідно до узгоджених сторонами заявок.
В матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем залізничного тарифу за два дні до дати очікуваного відвантаження товару за який проведена 100 % передоплата згідно платіжного доручення №632 від 06.03.2012р. на суму 59500,00 грн.
Листом від 09.04.12р. № 42/863-148 ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний-завод» повідомило ТОВ «Граніт» про те, що у зв'язку з неможливістю подати Державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» вагони для здійснення відгрузки щебня згідно заявок і вимог їх покупців, просить повернути сплачену передоплату за щебень в сумі 178 500,00 грн.
В подальшому, вважаючи, що дана сума є дебіторською заборгованістю, листом від 28.05.12р. № 42/863-190 позивач вимагав у відповідача здійснити її погашення до 15.06.2012р.
В претензії за вих. № 25/247-21 від 01.06.12р., позивач вимагав повернення попередньої оплати в сумі 178 500, 00 грн., оскільки всі обумовлені строки поставки товару настали, а потреба в виконанні зобов'язання відпала.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не задовольнив вимоги претензії, натомість позивач та відповідач 08.06.2012 року підписали додаток № 11 до договору поставки № 334710 від 22.06.2010 року на поставку щебеню фракції від 5 до 20 мм кількістю 20 000 т. На виконання умов даного додатку 7 та 8 червня 2012 року відповідач виставив рахунки - фактури № ГР-0000045 та № ГР-0000046 на відшкодування з/д тарифу на загальну суму 43 680,00 грн., які позивач оплатив 08 та 11 червня 2012р. у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2704 від 08.06.2012р. та № 2720 від 11.06.2012р. Факт поставки щебеню фракції 5х20 кількістю 9100 тн на суму 72 800,004 грн. підтверджується видатковою накладною № ГР-0000138 від 11.06.2012р.
Згідно п. 7.1 та 7.2 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно ст. 188 ГК України, ст. 11 Господарського процесуаль ного кодексу України, сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні. Зазначене положення пояснюється неприпустимістю односторонньої відмови від виконання господарського договору.
Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно п.п. 7.4, 7.6 договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази оформлення сторонами змін до договору, які б породили грошові зобов'язання у відповідача перед позивачем або ж розірвали чинний договір, тому висновок суду першої інстанції про розірвання договору поставки є безпідставним.
Однією з правових підстав заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Граніт» 113796,66 грн. є ст. 693 ЦК України пунктом 2 якої передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Як вбачається з наведених вище письмових доказів, причиною непоставки відповідачем в визначенні договором строки щебеневої продукції стало небажання позивача її отримувати в силу обставин, які склалися і висвітлені у листі позивача від 09.04.12р. № 42/863-148. Тому в силу п.1 ст. 613 ЦК України позивач є таким що прострочив. Згідно п. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За цих обставин також є неможливим застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Приймаючи рішення по справі, господарський суд Житомирської області, з огляду на приписи ч.3 ст. 651 ЦК України прийшов до хибної думки, повважавши договір поставки № 334710 від 22.06.2010 року з 07.06.2012р. розірваним в силу закону.
Сторонами спору звірено розрахунки за Договором поставки за період з 01.01.12року по 28.02.13року, згідно якого відповідач ТзОВ «Граніт» має перед позивачем ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний-завод» дебіторську заборгованість на загальну суму 112 173, 98 року. Даний акт підписаний головними бухгалтерами та скріплено відбитками печаток сторін.
Суд не може прийняти як доказ заборгованості відповідача перед позивачем даний акт звірки, оскільки чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у відповідача не виникло грошового зобов'язання в наслідок прострочення позивача, а тому, суд першої інстанції безпідставно задоволив вимоги позивача щодо стягнення 112173,98 грн. основного боргу.
Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, то є правомірною позиція місцевого суду щодо відмови в частині стягнення 3 % річних в сумі 1622,68 грн.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області підлягає частковому скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.
У зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняттям судовою колегією нового судового рішення по справі 906/758/13, відповідно до ст. 49 ГПК України здійснено перерозподіл судових витрат, зокрема судового збору.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» на рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013р. у справі 906/758/13 - задоволити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013р. скасувати в частині стягнення 112173 грн. 98 коп. основного боргу, 2243 грн. 48 коп. витрат на оплату судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (вул. Заводська, буд. 44, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51402, код ЄДРПОУ 14310112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» (вул. Леніна, 89, смт. Миропіль, Романівський район, Житомирська область, 03033, код ЄДРПОУ 13563220) 1121 грн. 74 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
7. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.