6 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_5 про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2013 року,
У липні 2012 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_5 в порядку регресу суму страхового відшкодування у розмірі 24 990 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_5 є власником автомобіля Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_3. 26 червня 2008 року між сторонами укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власникам транспортного засобу строком на один рік. Умовами вказаного договору передбачено обов'язок відповідача протягом трьох робочих днів повідомити страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а у разі невиконання цієї вимоги - право страховика подати регресний позов до страхувальника. У порушення зазначених умов договору, відповідачем було повідомлено позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з його вини 20 квітня 2009 року на автодорозі Кіровоград-Платонове, біля села Захарівка за участю його автомобіля та автомобіля "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_2, лише 28 квітня 2009 року.
Оскільки автомобіль "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований АТ «Українська Пожежно-страхова компанія» на випадок його пошкодження внаслідок ДТП на підставі договору страхування наземних транспортних засобів (автокаско), позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування цій страховій компанії в розмірі 24 990 грн.
Ураховуючи викладене, а також те, що відповідач невчасно повідомив страхову компанію про настання дорожньо-транспортної події, посилаючись на ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив стягнути вищезазначену суму в порядку регресу з відповідача.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 4 березня 2013 року у задоволенні позову ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2013 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 24990 грн 00 коп., а також судовий збір у сумі 374 грн 85 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Зокрема, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню з урахуванням норм ст. 1191 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник