33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" листопада 2013 р. Справа № 903/794/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Огороднік К.М. ,
судді Коломис В.В.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Олексюк В.В.
від відповідача 1- не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватної агрофірми "Полузірська" на рішення господарського суду Волинської області від 23.09.13 р. у справі № 903/794/13
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"
до Приватної агрофірми "Полузірська"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат"
про стягнення 263 890,74 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі № 903/794/13 (суддя Пахолюк В.А.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з приватної агрофірми "Полузірська" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 262890,74 грн., в т.ч. 247033,20 грн. заборгованості, 6833,15 грн. пені, 9024,39 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 5257,81 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. Стягнуто солідарно з приватної агрофірми "Полузірська" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1000,00 грн. заборгованості, 20,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач -1 подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині стягнення пені в сумі 6833,15 грн. В обґрунтування скарги зазначає, що не зміг направити в судове засідання представника, внаслідок чого не було подано обгрунтування про зменшення розміру пені відповідно до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України. Відтак, просить вирішити питання про стягнення пені з урахуванням об'єктивності і поважності причин невиконання зобов'язання та відмовити в цій частині позову.
В судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояснення. Вказує, що протягом розгляду справи відповідач-1 не був позбавлений можливості надіслати власні заперечення проти позову, в т.ч. і щодо штрафних санкцій по пошті. Рішення суду першої інстанції вважає прийнятим із дотриманням усіх встановлених норм чинного законодавства та просить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача-1 без задоволення, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Інші представники сторін в судове засідання представники сторін не з'явились. Оскільки явка представників обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі № 903/794/13 залишити без змін виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як продавцем і Приватною агрофірмою "Полузірська", як покупцем було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №28 (надалі - договір поставки), згідно з умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість відповідно до умов договору.
Згідно із п. 4.2. договору поставки розрахунки за товар покупець здійснює протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) або умови оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.
26.03.2013р. та 01.04.2013р. до договору поставки №28 від 14.01.2013р. було укладено додатки №№2/116, 2/119, 2/138, якими визначено асортимент, кількість та ціну товару.
На виконання умов договору поставки №28 від 14.01.2013р. позивач на підставі довіреності №17 від 25.03.2013 р. передав відповідачу-1 нафтопродуктів на загальну суму 248 033, 20 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 886, 860 від 26.03.2013 р., № 950 від 01.04.2013 р. та товарно-транспортними накладними № ЗПО0000950 від 01.04.2013 р., № ЗПО0000860 від 26.03.2013 р., № ЗПО0000886 від 26.03.2013 р.
Всупереч умов договору відповідач-1 за отриманий товар не розрахувався.
Залишок заборгованості відповідача-1 перед позивачем на момент розгляду справи складає 248 033, 20 грн., підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
Докази, які б спростовували цю заборгованість або докази її оплати в матеріалах справи відсутні.
Вважаючи свої права порушеними Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", звернулось з позовом до суду з вимогою стягнути з Приватної агрофірми "Полузірська" - 263 890,74 грн., в т.ч. 248 033, 20 грн. заборгованості, 6 833, 15 грн. пені, 9 024, 39 грн. - 19% річних; з відповідача-1 та відповідача-2 - 1000, 00 грн.
Як зазначалось раніше, рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі № 903/794/13 позов задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст.610, ч.1 ст.612, 536 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши розгляд справи, господарський суд першої інстанцій встановив, що позивач належним чином виконав умови генерального договору поставки нафтопродуктів №28 від 14.01.2013р., передавши відповідачу товар. Відповідач-1 в порушення п.4.2 договору оплату за отриманий товар не здійснив.
Підпунктами 6.2.1., 6.2.2. пункту 6.2. договору поставки за несвоєчасне проведення розрахунків передбачено сплату відповідачем-1 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 19 % процентів річних від неоплаченої вартості товару за користування чужими грошовими коштами.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати вартості нафтопродуктів у строки, визначені п.4.2. договору поставки, місцевим судом стягнуто з відповідача-1 пеню в розмірі 6 833,15 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 9 024,39 грн., які нараховані позивачем від простроченої суми окремо за кожною товарно-транспортною накладною.
Враховуючи встановлені обставини справи, з огляду на приписи статей 11, 525, 526, 530, 625, 629, ЦК України, ст.193 ГК України місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені та 19% річних.
01.02.2013р. між ТзОВ "Золотий екватор" як кредитором і ТзОВ "Дукат" як поручителем було укладено договір поруки №01/02-13, згідно з п.п.1.1., 1.2. якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (Приватної агрофірми "Полузірська") згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів №28 від 14.01.2013р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому; сума поруки складає 1000 грн.
Згідно з п.2.1. у випадку невиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за договором поставки, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогами про виконання поручителем зобов'язань боржника в повному обсязі, а поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.
У відповідності зі ст.ст.553, 554, 543 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Вимогою № 01/2-13 від 01.07.2013р. позивач просив відповідача-2 сплатити суму боргу в розмірі 1000 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки. Проте відповідач-2 відповіді на вимогу не надав, суми заборгованості не перерахував.
Вимогу було отримано особисто представником відповідача-2 03.07.2013р., про що свідчить напис на листі, скріплений печаткою.
Враховуючи наведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконав взятих на себе за генеральним договором поставки нафтопродуктів №28 від 14.01.2013р. зобов'язань, суд правомірно задоволив вимогу про стягнення з поручителя - відповідача-2 як із солідарного боржника 1000 грн. заборгованості.
Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта стосовно зменшення розміру пені відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України судом до уваги не приймаються, оскільки останнім не наведено жодних підстав та не надано доказів, які б могли бути прийняті судом до уваги для зменшення розміру штрафних санкцій.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
1. Апеляційну скаргу приватної агрофірми " Полузірська" № 256 від 10.10.2013 р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі № 903/794/13 залишити без змін.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.