25 листопада 2013 року Справа № 901/1365/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Дряхлов Євгеній Олександрович, довіреність № 44 від 21.06.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс";
відповідача: Караченцева Наталя Сергіївна, довіреність № б/н від 03.01.13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ю.А.Шаратов) від 19.09.2013 року у справі № 901/1365/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (вул. Солом'янська, 11,Київ 110,03110)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
про стягнення заборгованості у розмірі 174137,90 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТАН-КРИМ" про стягнення 174 137, 90 грн. залишку безпроцентної цільової позики.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, частину першу статті 193, статтю 216 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язку з повернення суми залишку позики за Договором безпроцентної цільової позики від 06.08.2009 № 0030-09/СЛ.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі № 901/1365/13 позов задоволено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга призначена до розгляду на 25 листопада 2013 року.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.
18.01.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено Субліцензійний договір про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг № 0001-08 СЛ (т. II а.с.4-165). Предметом цього договору, згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3, є надання ліцензіату (Відповідачу) за винагороду на строк до 18.01.2013 невиключної ліцензії на використання знаку для товарів та послуг, який охороняється Свідоцтвом № 19697, виданим 15.05.2001 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, на автозаправних станціях/комплексах, об'єктах рухомого майна - одяг обслуговуючого персоналу, та нерухомого майна - зовнішні та/або внутрішні елементи оформлення АЗС, які є власністю Відповідача та/або знаходяться у правомірному користуванні в АР Крим, Україна. Пунктом 3.1.9 вказаного договору встановлено обов'язок ТОВ "Атан-Крим" забезпечувати (зберігати) якість бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України, дотримуватись в своїй діяльності вимог ГОСТ 2517-85 "Нафта та нафтопродукти. Методи відбору проб".
06.08.2009 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір безпроцентної цільової позики від № 0030-09/СЛ (т. I а.с. 13-19).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.3, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 Договору позики від 06.08.2009 приймаючи до уваги, укладений між сторонами субліцензійний договір про надання дозволу на використання знака для товарів та послуг № 0001-08 СЛ від 18.01.2008, з метою стимулювання абсолютного виконання позичальником (Відповідачем) зобов'язань за субліцензійним договором, позикодавець (Позивач) фінансує Відповідача в порядку надання цільових позик, шляхом передання у власність позичальника грошових коштів, на загальну суму 1 515 000,00 грн., виключно за умови належного переоформлення позичальником автозаправних станцій, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався використовувати позику за цільовим призначенням та погасити (повернути) її позикодавцю, на умовах передбачених договором. Сума позики по відповідній АЗС надається позичальнику протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання сторонами акту введення в експлуатацію цієї АЗС. Строк погашення суми позики по відповідній АЗС становить п'ятдесят вісім календарних місяців з дати перерахування позикодавцем суми позики на поточний рахунок позичальника.
У пункті 1.4 Договору позики від 06.08.2009 визначено перелік з шести автозаправних станцій по яким надається позика, зокрема, АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва, із зазначенням суми позики по цій АЗС у розмірі 252 500,00 грн.
Платіжним дорученням від 24.11.2009 № 8283 Позивач перерахував Відповідачу суму у розмірі 252 500,00 грн. із призначенням платежу "перерахування безпроцентного цільового займу відповідно до п. 2.2 договору безпроцентної цільової позики від № 0030-09/СЛ від 06.08.09 (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260)" (т. I а.с.20).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 605 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
У пункті 3.2 Договору позики від 06.08.2009 сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, що регулюють відносини позики, та встановили умови, за наявності яких, обов'язок позичальника із повернення суми позики може бути припинений внаслідок звільнення (прощення боргу) Позивачем. Зокрема, за вказаними умовами, у випадку використання позики відповідно до цільового призначення, вказаного в п. 1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, підлягає автоматичному погашенню (зменшенню) щомісячно по кожній АЗС, починаючи з дати надання позики за наступною формулою: M = S/N, де M - сума в гривнях, на яку погашається (зменшується) поточна сума позики по відповідній АЗС; S - сума позики, що надана позичальнику по відповідній АЗС; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики відповідно до пункту 3.1 цього договору, тобто п'ятдесят вісім календарних місяців з дати перерахування позикодавцем суми позики на поточний рахунок позичальника. У випадку використання суми позики по відповідні АЗС згідно із цільовим призначенням, визначеним в п.1.3.1 і п. 1.3.2 цього договору, до моменту настання строку погашення позики, позичальник звільняється від обов'язків з погашення (повернення) такої суми позики, окрім випадків, вказаних в цьому договорі.
Пунктом 3.3 Договору позики від 06.08.2009 встановлено обов'язок Відповідача погасити (повернути) Позивачу суму позики по відповідній АЗС у випадку недотримання ним цільового призначення позики, вказаного у п. 1.3.1 та/або п.1.3.2 цього договору. Сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю, розраховується виходячи із наступної формули: V = S - (t * S / N), де V - сума позики, яка підлягає погашенню (поверненню) позикодавцю по відповідній АЗС; S - сума позики, яка надана позичальнику; t - кількість календарних місяців з дати надання позики позичальнику до моменту недотримання цільового призначення позики; N - кількість календарних місяців між датою надання позики позичальнику та строком погашення позики позичальником відповідно до п. 3.1 договору. При цьому, сума позики, згідно із пунктом 3.4 вказаного договору, повертається (погашається) позикодавцю шляхом перерахування позичальником грошових коштів в безготівкову порядку на поточний банківський рахунок позикодавця не пізніше трьох робочих днів з дати порушення цільового призначення позики, вказаного в п. 1.3.1 та/або п. 1.3.2 цього договору.
Згідно із підпунктами 1.3.1, 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009 цільовим призначенням позики є забезпечення відповідності АЗС вимогам Додатку № 3 і Додатку № 3.1 до субліцензійного договору, протягом періоду між датою підписання сторонами акта введення в експлуатацію та строком погашення позики, вказаним у пункті 3.1 цього договору; забезпечення якості товарів, на АЗС відповідно до умов субліцензійного договору.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2011 ТОВ "Інспекторат Україна" було здійснено відбирання проб нафти та нафтопродуктів на АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва, та належить ТОВ "Атан-Крим", про що складено відповідний акт № 89 (т. II а.с.166). За наслідками лабораторних випробувань відібраних проб ТОВ "Інспекторат Україна" було видано паспорт якості від 27.04.2011 № 270411/11, згідно із яким проба дизельного палива поліпшеної якості (Євро) марка Е вид II, відібрання якої на АЗС оформлено актом від 25.04.2011 № 49, по перевіреним показникам не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 за показниками: "Вміст сірки", "Гранична температура фільтрованості" (т. II а.с.167).
Отже, з 27.04.2011, дати виявлення порушення Відповідачем цільового призначення позики, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, у ТОВ "Атан-Крим" виник обов'язок, встановлений пунктом 3.3 вказаного договору, з погашення (повернення) Позивачу суми позики по АЗС.
Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено надання суми позики окремо по кожній АЗС із вказаних у пункті 1.4, зокрема, у розмірі 252 500,00 грн. по АЗС, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 260, виїзд на Севастополь, зліва. Тобто, з огляду на перерахування вказаної суми платіжним дорученням від 24.11.2009 № 8283 із відповідним призначенням платежу, Позивач виконав свій обов'язок з надання позики у повному обсязі. Згідно із частиною першою статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Отже, оскільки вчинення Позивачем дій з надання суми позики, зокрема, по інших АЗС, не впливає на можливість Відповідача виконати свій обов'язок перед Позивачем із забезпечення на АЗС якості бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, в даному випадку є неможливим виникнення прострочення кредитора, передбачене статтею 221 Господарського кодексу України.
Як вбачається зі змісту пунктів 1.2, 1.3 та 2.2 Договору позики від 06.08.2009, сума позики надається лише після переоформлення Відповідачем автозаправних станцій та підписання сторонами акту введення в експлуатацію відповідної АЗС. Тобто, позика за вказаним договором надавалась не на переоформлення АЗС. Окрім того, перерахування вищевказаних сум на переоформлення АЗС не спростовує факту порушення Відповідачем обов'язку із забезпечення на АЗС якості товарів, передбаченого підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 Договору позики від 06.08.2009, який повинен був виконуватись протягом всього строку погашення (повернення) суми позики, встановленого пунктом 3.1 договору.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не приймає доводи Відповідача про складання паспорту якості № 270411/11 від 27.04.2011 вже після взаємного фактичного виконання сторонами усіх основних умов договору, оскільки зафіксоване в ньому порушення відбулося підчас дії Договору позики від 06.08.2009, а відтак, й під час існування обов'язку позичальника щодо цільового використання позики.
Згідно із пунктом 3.1.9 Субліцензійного договору про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг № 0001-08 СЛ від 18.01.2008, саме на Відповідача покладений обов'язок забезпечувати (зберігати) на АЗС якість бензинів (моторних), палива (дизельного), масел моторних, відповідно до нормативно-правових документів, які діють на території України. Отримання пального від Позивача не скасовує вказаний обов'язок Відповідача. Пунктом 6.6 Договору постачання нафтопродуктів від 22.12.2010 № 0147-10/ПНБ передбачено право покупця (Відповідача) заявити постачальнику претензію за якістю товару за наявності експертного висновку та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією (т. I а.с. 175-191). Проте, Відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності претензій до Позивача за якістю товару (дизельного палива), експертних висновків та результатів випробувань товару, здійснених нейтральною лабораторією, які б доказували неналежність якості придбаних ним нафтопродуктів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу комунального Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі № 901/1365/13 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РН Коммерс" (вул. Солом'янська, 11,Київ 110,03110)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (вул. Галерейна, 22,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)