ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
27 листопада 2013 року Справа № 913/2439/13
Провадження № 9пд/913/2439/13
розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Первомайськвугілля", м. Первомайськ Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ
про визнання договору недійсним
суддя Ворожцов А.Г.
секретар судового засідання Хухрянська І.В.
в присутності представників сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - Рябов Є.В., дов. № 50 від 26.11.2013
суть спору: позивачем, ДП "Первомайськвугілля", заявлена вимога про визнання недійсним договору фінансового лізингу № Ш-03/ФЛ (нова редакція від 01.04.13), укладеного 1 квітня 2013 року між сторонами.
Доводи позивача полягають у наступному.
1 квітня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № Ш-03/ФЛ, за яким було викладено у новій редакції договір фінансового лізингу від 20.08.10.
Первісний договір укладався між позивачем та ТОВ "Газенерголізинг", але після відступлення останнім своїх прав та обов'язків відповідачу мали перейти повноваження лізингодавця.
Позивач вважає, що спірний договір укладений з порушенням закону та має бути визнаний недійсним з наступних підстав.
Первинний договір фінансового лізингу від 2010 року було укладено за результатами процедури закупівлі товарів та послуг за державні кошти, переможцем конкурсу й був визнаний ТОВ "Газенерголізинг".
Статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачені певні особливості внесення змін до договорів про закупівлю за державні кошти.
Так, частиною 5 зазначеної статті встановлено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі крім випадків, наведених у цій частині.
Однак в результаті укладення договору фінансового лізингу в новій редакції були змінені його істотні умови: розмір лізингових платежів та вартість предмету лізингу, строк договору, черговість погашення вимог лізингодавця (відповідач у справі), збільшено відповідальність лізингоодержувач (позивача у справі) тощо.
Крім того, позивач звертає увагу на положення ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", згідно з яким фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягає надання фінансових послуг, а згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Укладаючи спірний договір, керівник відповідача не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину.
Позивач додав, що спірний договір від 01.04.13 укладався сторонами після набуття відповідачем майнових прав за договором відступлення майнових прав від цієї ж дати від ТОВ "Газенерголізинг", яким вже були виконані всі обов'язки лізингодавця, тому за цим договором в новій редакції зобов'язаною стороною є лише позивач (щодо сплати лізингових платежів), тому за територіальною підсудністю (ч. 1 ст. 15 ГПК України) спір має бути вирішений господарським судом Луганської області.
Відповідач, ТОВ "Український лізинговий фонд", з позовом не погоджується, про що виклав у письмових запереченнях від 01.10.13, суть яких зводиться до наступного.
За договором фінансового лізингу від 20.08.10 переможець конкурсу ТОВ "Газенерголізинг" набув у власність гірниче обладнання, що було вибране позивачем у постачальника на підставі та умовах договору купівлі-продажу та передав його позивачу у користування за такими умовами: строк лізингу - 60 місяців, вартість предмету лізингу - 193 419 830,20 грн., базовий графік лізингових платежів розраховується виходячи з винагороди ТОВ "Газенерголізинг", визначеної сторонами на рівні 22% річних, коригування при сплаті цих платежів до курсу валют, а також із загальної суми лізингових платежів - 320 522 716,20 грн.
Законність укладення договору відступлення майнових прав № 03/ИП від 01.04.13 між ТОВ "Газенерголізинг" та відповідачем позивач не заперечує.
Враховуючи укладення цього договору позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 3 від 01.04.13, за якою виклали договір фінансового лізингу № Ш-03/ФЛ від 20.08.10 в новій редакції, умови якої є більш лояльні і лише покращують становище позивача за рахунок зменшення суми лізингових платежів на 68 575 908,65 грн. при передачі предмету лізингу позивачу такої ж кількості (обсягу) та якості товарів, робіт та послуг.
До того ж згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" істотні умови договору про закупівлю можуть бути змінені у випадку узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт та послуг (п. 6)).
Відповідач, посилаючись на норму ст. 227 ЦК України щодо можливості визнання судом правочину недійсним через відсутність відповідного дозволу (ліцензії), вважає, що жодних додаткових дозволів (ліцензії) на викладення договору з покращенням умов потрібно не було, а тому й підстав для визнання такого правочину (договору № Ш-03/ФЛ в новій редакції від 01.04.13 не існує.
Норма ст. 34 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не вимагає отримання та наявність ліцензії під час надання послуг фінансового лізингу.
Крім того, позивач добровільно підписав додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу від 20.08.10, та, відповідно, договір фінансового лізингу в новій редакції від 01.04.13, що є підтвердженням погодження останнього з дотриманням законності та відсутності будь-яких порушень вимог закону.
Позивачем, ДП "Первомайськвугілля", надано заяву №01/4-5-709 від 27.11.2013, якою на підставі ст. 78 ГПК України відмовляється від позовних вимог до відповідача. З наслідками, передбаченими ст. 80 ГПК України ознайомлений.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти відмову представника позивача від даного позову, оскільки це право позивача передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси, в тому числі відповідача.
З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову позивача від позову.
2. Провадження у справі припинити.
Суддя А.Г.Ворожцов