26.11.2013 Справа № 5021/1407/12
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 5021/1407/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,
про стягнення 3 291 252 грн. 02 коп.,
За участю представників сторін:
від позивача: представник Сінурянов О.І. ;
від відповідача: представник Приходько Д.В.;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30 666 613 грн. 89 коп., в тому числі 27 601 713 грн. 98 коп. боргу, 246 279 грн. 26 коп. інфляційних збитків, 2 244 888 грн. 70 коп. пені, 573 731 грн. 95 коп. 3% річних та судових витрати в сумі 64 380 грн. 00 коп.
27.09.2013 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 13572), в якій просить суд стягнути з відповідача 3 291 252 грн. 02 коп., в тому числі 246 279 грн. 26 коп. інфляційних збитків, 800 084 грн. 04 коп. 3% річних, 2 244 888 грн. 72 коп. пені, та судові витрати.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29 січня 2013 року по справі № 5021/1407/12 в частині стягнення 27 601 713 грн. 98 коп. основного боргу -провадження у справі припинено, в іншій частині позовних вимог в позові відмовлено, та стягнуто з відповідача на користь позивача 64 380 грн. 00 коп. судового збору.
11.02.2013 року на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний судовий наказ.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2013 року, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 29.01.2013 року у справі № 5021/1407/12 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2013 року у справі № 5021/1407/12, касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 29.01.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5021/1407/12 в частині відмови в позові скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 5021/1407/12 залишено без змін.
25.07.2013 року справа № 5021/1407/12 повернута на адресу господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.07.2013 року справу № 5021/1407/12 призначено до розгляду.
15.08.2013 року відповідач подав пояснення № 2713 від 15.08.2013 року, в яких зазначив, що обов'язок відповідача з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу. Допущене відповідачем прострочення розрахунків за спожитий газ обґрунтовується ухиленням позивача від своєчасного підписання та направлення на адресу відповідача актів приймання - передачі природного газу, що також свідчить про відсутність підстав для здійснення відповідачем остаточних розрахунків, оскільки відповідач не міг провести остаточні розрахунки до підписання та повернення позивачем Актів. У своїй Постанові Вищий господарський суд зазначає, що наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. Таким чином, за відсутністю актів приймання-передачі природного газу, неможливо проводити остаточні розрахунки, з огляду на можливі розбіжності та коригування з боку позивача. Крім того, як зазначає відповідач, позивач, підписавши спірний договір сам погодився з тим, що акти є підставою для остаточного розрахунку за отриманий газ. Також позивач зазначає, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Відповідач зазначає, що заборгованість за договором від 30.09.2011 року № 14/2279/11 виникла, як різниця в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції і яка була повністю погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах. Рішеннями територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу комісії від 26 червня 2012 року та 07 серпня 2012 року був встановлений факт збитковості затверджених для відповідача тарифів на теплову енергію та узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення. Відповідач наголошує на тому, що заборгованість за природний газ за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2279/11 від 30.09.2011 року повністю погашена. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд припинити провадження в частині стягнення заборгованості за спожитий газ, а щодо стягнення штрафних санкцій відмовити.
04.09.2013 року позивач подав письмові пояснення б/н б/д (вх. № 12358 від 04.09.2013 року), в яких наголошує, що правовідносини між сторонами склалися на підставі договору, який є двостороннім правочином. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору. Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу також не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. Щодо стягнення 3% річних позивач зазначає, що судовою практикою вироблена правова позиція про те, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. Стягнення пені передбачено умовами договору, а саме пунктом 7.2. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:
30 вересня 2011 року між сторонами було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2279/11, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 4 кварталі 2011 року та 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу за жовтень-грудень 2011 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 30870,279 тис. куб. метрів на загальну суму 43 685 096 грн. 24 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками, актами приймання-передачі природного газу від 17.10.2011 року, 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Станом на дату подання позову відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, а саме сплатив позивачеві 16 083 382 грн. 26 коп. Однак, станом на 29.08.2012 року відповідач заборгував позивачу 27 601 713 грн. 98 коп.
Рішенням господарського суду Сумської області по справі № 5021/1407/12 від 29.01.2013 року в частині стягнення 27 601 713 грн. 98 коп. основного боргу провадження було припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2013 року у справі № 5021/1407/12 рішення господарського суду Сумської області в частині припинення провадження у справі залишено без змін.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочено платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасну оплату природного газу з урахуванням часткових проплат відповідача, а саме: за зобов'язаннями жовтня 2011 року в сумі 113 466 грн. 69 коп.; за зобов'язаннями листопада 2011 року в сумі 897 483 грн. 33 коп.; за зобов'язаннями грудня 2011 року в сумі 1 233 938 грн. 70 коп.; всього пені нараховано на загальну суму 2 244 888 грн. 72 коп. (а.с. 134-135, 3 том).
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань (невиконання або неналежне виконання) є підставою для застосування господарських санкцій передбачених законом або договором.
Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.
Порушення строків виконання основного зобов'язання відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань", а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2 244 888 грн. 72 коп. пені підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи вищезазначені положення, позивач нарахував відповідачу 246 279 грн. 26 коп. інфляційних втрат, за період прострочення з листопада 2011 року по березень 2012 року та 800 084 грн. 04 коп. 3% річних, за зобов'язаннями жовтня 2011 року в сумі 21 910 грн. 05 коп., за зобов'язаннями листопада 2011 року в сумі 338 732 грн. 14 коп.; за зобов'язаннями грудня 2011 року в сумі 439 441 грн. 85 коп. (а.с. 134-135, 3 том).
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 246 279 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 800 084 грн. 04 коп. 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені в поясненнях № 2713 від 15.08.2013 року з наступних підстав:
В судовому засіданні 14.11.2013 року відповідач заявив, що ним оскаржується Постанова Вищого господарського суду України від 11.07.2013 року по даній справі до Верховного суду України. Однак в дане судове засідання доказів такого оскарження ним не подано. При цьому, згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В Постанові Вищого господарського суду України від 11 липня 2013 року у справі № 5021/1407/12 зазначено, що правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого ДК "Газ України" взяла на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору. Також п. 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу також не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.
Будь яких інших аргументів в обґрунтування своєї позиції у справі відповідач не надав. Тому суд визнав позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивачем при подані заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 13572) не повністю сплачено суму судового збору, а саме замість 4 527 грн. 04 коп. позивачем сплачено 1 445 грн. 04 коп. (платіжним дорученням № 1007650 від 16.09.2013 року) з позивача стягується в доход державного бюджету України 3 082 грн.00 коп.
Проте виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати поставленого газу, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 4 527 грн. 04 коп. за рахунок відповідача
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2 244 888 грн. 72 коп. пені, 246 279 грн. 26 коп. інфляційних витрат, 800 084 грн. 04 коп. 3% річних, 4 527 грн. 04 коп. судового збору.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 3 082 грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.11.2013 року
Суддя І.В. Зайцева