2-а/754/256/13
Справа № 754/7233/13-а
Іменем України
05.11.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Буша Н.Д.
при секретарях Лісовській А.О., Дакал В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві інспектора ДПС 4 взводу 1 батальону полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві старшини міліції Скрицького Олександра Миколайовича про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 23.04.2013 року у вигляді накладення штрафу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23.04.2013 року інспектором ДПС Скрицьким О. М. був складений протокол про адміністративне правопорушення, в якому було зазначено, що позивач, керуючи автомобілем КІА д/н НОМЕР_1 об 11 годині 15 хвилин в м. Києві на Набережному шосе рухався зі швидкістю 90 км/год., чим порушив обмеження швидкості в населеному пункті та п.12.4 Правил дорожнього руху. Перевищення швидкості підтверджується даними вимірювального приладу Візир 0810. Під час винесення постанови не дотримано вимог ст.256 КУпАП, яка передбачає зазначення прізвищ свідків в протоколі. Відповідач не залучив свідків, які були пасажирами транспортного засобу і яким було відомо про обставини справи, їх не було опитано і таким чином не було встановлено дійсні обставини справи. Також в протоколі зазначена швидкість руху автомобіля 9 км/год., а в постанові - 90 км/год. Крім того, позивач зазначає, що він рухався на автомобілі КІА д/н НОМЕР_1 приблизно об 11 годині 50 хвилин в центральній смузі по Набережному шосе м. Києва у щільному потоці автомобілів, які гальмували, оскільки попереду ведуться ремонтні роботи та утворюється затор. Швидкість його автомобіля при таких обставинах ніяк не могла перевищувати 60 км/год. А фіксація швидкості приладом Візир не може вважатись фіксацією працюючого в автоматичному режимі спеціальним технічним засобом, як того вимагає п.12.7.1 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, в якому зазначено, що спостереження за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису. З огляду на зазначене, позивач звернувся з вказаним позовом.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що 23.04.2013 року за порушення вимог п.12.4 ПДР був зупинений автомобіль КІА д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, який керуючи вказаним автомобілем по Набережному шосе в місті Києві перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті понад 30 км/год. Швидкість вимірювалась дистанційним вимірювачем швидкості «Візир» №0810741. Під час винесення постанови було враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, в результаті чого було застосовано мінімальний штраф, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП. А тому просив в позові відмовити.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановляє наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2013 року інспектором ДПС було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме перевищення встановленої швидкості руху на 30 км/год.
Розпорядження МВС України від 21.05.2009 року № 466 (п.1.6) зобов'язує співробітників ДАІ виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-відео матеріалів, показів свідків тощо).
Прилад „Візир", яким проводився нагляд за дорожнім рухом із метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14- 1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото -, кіно - або відеозйомки, якими є фотоапарат, кіно та відеокамера, відеомагнітофон, які не були застосовані для фіксації правопорушення.
Згідно з „Методичними рекомендаціями по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості „Візир", максимальна дальність вимірювання швидкості радаром - не менше 400 метрів, а візуальне визначенні номерного знаку автомобіля (фото -, відео фіксація) - не більше 80 - ти метрів. У даному приладі використовується допплерівський когерентний радар із частотою 24.15 ГГц, який має діаграму направленості на даній частоті випромінювання. Це означає, що в зону фіксації радара можуть потрапити й інші автомобілі. Настройка параметрів роботи зазначеного приладу згідно з п. 4 „Підготовка до роботи приладу" передбачає вибір типу цілі (найближча або найшвидша)". Тому не виключено, що „найшвидшою" може бути автомобіль, який рухався попереду автомобіля поза зоною дії дорожнього знаку з більшою швидкістю, а „найближчою" - автомобіль, який зафіксовано на фото.
Крім того, з наданих відповідачем фото таблиць не можливо встановити державний номер автомобіля, який рухався зі швидкістю 90 км/год.
За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, а також забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 5 ст.10 Закону України «Про міліцію» обов'язками міліції є: припиняти адміністративні правопорушення та забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Ст. 251 КУпАП передбачає, що матеріали, які одержані за допомогою технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису відносяться до переліку доказів поміж інших, а саме: протоколу, пояснень особи, свідків, висновку експерта, речових доказів. Згідно з ст.252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В даному випадку доказів вини ОСОБА_1 не надано.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення є документом суворої звітності, а його форма затверджена у додатку 1 Наказу МВС України № 185 від 22.02.2001 року «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення».
Відповідно до п.2.7 Інструкції, до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків тощо).
Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення і винесенні постанови про накладенні адміністративного стягнення на позивача були порушені норми вищевказаної статті та норми ст.280 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КУпАП.
При розгляді справи не доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.251, 283-284, 288 КУпАП, ст.ст.2, 18, 71, 93, 99, 100, 104-106, 161-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову серії АС1 № 141691 від 23.04.2013 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену щодо ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 255 грн., скасувати.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КупАП - закрити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя: