Справа № 1630/1227/2012
Номер провадження 11/786/655/2013
Категорія ст. 286 ч.1 КК Н.З.
Головуючий у 1-й інстанції Лисенко В.М.
Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.
28 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Гавриша В.М.
суддів Голубенко Н.В. Корсун О.М.
за участю прокурора Деряга Л.М.
потерпілого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
засудженої ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Чутівського району, захисника ОСОБА_3 на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 26 червня 2013 року,-
Згідно з цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, заміжня, маюча на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, непрацююча, раніше не судима.
визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді стягнення штрафу в доход держави в розмірі 3 400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Одночасно з засудженої ОСОБА_4 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 11 951,59 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави - 470 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат на проведення судової експертизи.
Вироком суду встановлено, що 25 серпня 2011 року близько першої години ночі, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння керувала власним автомобілем «Мазда-СХ7» д.н.з. НОМЕР_3 та, рухаючись по автодорозі Київ - Харків - Довжанський в смт. Чутове у напрямку м. Полтави, порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, оскільки не впоралась з керуванням, змінила напрямок руху керованого автомобіля.
Внаслідок цього порушення ОСОБА_4 здійснила виїзд на ринкову площу, що розташована по вул. Жовтневій в смт. Чутове, де допустила зіткнення з припаркованим на ринковій площі автомобілем « ВАЗ-210994 » д.н.з. НОМЕР_4, за кермом якого перебував потерпілий ОСОБА_5 та автомобіль якого, в подальшому, від продовження руху автомобіля « Мазда - СХ7 », д.н.з. НОМЕР_3, зіткнувся з припаркованим на ринковій площі автомобілем «ВАЗ-211540», за кермом якого перебував водій ОСОБА_6, а останній зіткнуся з автомобілем «ВАЗ - 21011», який належить водію ОСОБА_7
У результаті порушення водієм ОСОБА_4 вказаних вимог ПДР, водій автомобіля «ВАЗ - 210994», д.н.з. НОМЕР_4, ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 211 від 08.02.2012 року отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів 4,5-го ребер зліва, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця шкіри лівої нижньої кінцівки, пошкрябин шкіри лівої верхньої кінцівки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
На вирок суду подана апеляційна скарга прокурором Чутівського району, в якій від просить скасувати вирок суду першої інстанції, в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і даним про особу засудженої, а саме безпідставним непризначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Прокурор посилається на те, що судом не в повній мірі враховано обтяжуючу обставину, а саме вчинення злочину ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння та спричинення потерпілому ушкоджень середньої тяжкості, а тому вказує на необхідність призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення її права керувати транспортними засобами, незважаючи на те, що постановою судді Чутівського районного суду від 12.09.2011 року засуджена вже позбавлена права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі цих доводів, прокурор просить скасувати вирок суду, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Захисник засудженої ОСОБА_3, не погоджуючись з вироком суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, в поданій апеляцій скарзі вказує, що ні досудовим слідством, ні під час судового розгляду не було встановлено достовірних доказів, які б підтверджували висновок судово-медичної експертизи № 211 від 08.02.2012 року про наявність у потерпілого ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у виді переломів 4,5-го ребер зліва, оскільки в матеріалах справи відсутні рентген знімки, які слідчим не витребувані у потерпілого, а судовий експерт з приводу встановлення місця переломів не допитаний.
Захисник посилається на безпідставне ігнорування судом виписного епікризу № 1913 від 29.08.2011 року Чутівської ЦРЛ в тому, що переломів у потерпілого ОСОБА_5 не виявлено, а лише виявлено забій лівої частини грудної клітки та зазначає, що 25.08.2011 року в рентгенограмах грудної клітки потерпілого не було виявлено лікарями - рентгенологами накопичення крові (гематоми), які б вказували на наявність перелому 4,5-го ребер, а тому це підтверджує відсутність переломів у потерпілого спричинених внаслідок ДТП 25.08.2011 року.
На думку захисника висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 27.03.2013 року лише припускає, що переломи ребер у потерпілого могли утворитися 25.08.2011 року, при цьому не взято до уваги, що близько 10 років тому потерпілий на службовому автомобілі потрапив у ДТП, міг отримати вищевказані тілесні ушкодження, а тому дії ОСОБА_4 можливо кваліфікувати лише за ст. 124, ст.130 КУпАП.
Поряд з цим його підзахисна, вже притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Чутівського районного суду від 12.09.2011 року, якою позбавлена права протягом року керування транспортними засобами.
Також на переконання захисника, потерпілий необґрунтовано збільшив розмір позовних вимог без надання на це відповідних підтверджуючих матеріальні витрати документів, а тому сума матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, становить лише 8 674 грн., оскільки ОСОБА_4 добровільно відшкодувала ОСОБА_5 3 тис. грн., в порядку регресу страховій компанії 21 243,33 грн. тому суд необґрунтовано стягнув з засудженої 11 951,59 грн.
Нарешті захисник вважає необґрунтованим і стягнення з засудженої ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн., оскільки, на його думку, така сума не підтверджена доказами та судом першої інстанції у вироку належним чином не обґрунтована.
Виходячи з наведеного, захисник ОСОБА_3 просить апеляційну інстанцію вирок місцевого суду скасувати, провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 закрити на підставі ч.2 ст.6, ст.213 КПК України - в зв'язку з відсутністю в діях останньої складу злочину, а цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишити без розгляду для його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Деряга Л.М., яка не підтримала апеляцію прокурора та заперечувала проти апеляції захисника, вислухавши заперечення потерпілого ОСОБА_5 проти апеляції захисника та засуджену ОСОБА_4 та в її інтересах захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію, перевіривши доводи поданих апеляцій та матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, вона слухалася судами неодноразово, оскільки 18.09.2012 року апеляційною інстанцією був скасований вирок стосовно обвинуваченої ОСОБА_4, в тому числі у зв'язку з поверховим дослідженням обставин дорожньої пригоди, її наслідків та істотним порушенням права на захист.
/ т. 1 а. с. 211 - 214 /
При новому розгляду справи судом першої інстанції усунуто виявлені протиріччя, а обставини та наслідки дорожньої пригоди, в тому числі щодо тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, а також розміру заподіяних йому матеріальних збитків і моральної шкоди з'ясовані повно та всебічно.
Із матеріалів справи вбачається, що 25.08.2011 року внаслідок зіткнення автомобіля під керуванням засудженої з автомобілем ОСОБА_5, останній отримав тілесні ушкодження, за допомогою сторонніх осіб залишив своє пошкоджене авто, при цьому одразу ж висловив скарги на незадовільний стан здоров'я, а тому був негайно доставлений в медичну установу « Швидкою допомогою », що засуджена не заперечує і в апеляційній інстанції.
Такі обставини у своєму першому ж поясненні та на протязі досудового і судового слідства вказував потерпілий, підтвердили учасники дорожньої пригоди та не заперечувала на досудовому слідстві і в суді першої інстанції ОСОБА_4
/ т. 1 а. с. 25, 64, 71 т.2 а. с. 70 -71, 73 -74 /
Об'єктивно наведене стверджується і відповідними медичними документами, які свідчать про отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень 25.08.2011 року, в тому числі « Гострої ЗЧМТ ( 25.08.2011 р. ) струсу головного мозку, забою грудного відділу хребта ». Забій лівої половини грудної клітини.
/ т. 1 а. с. 54- 56 /
Одночасно потерпілому було рекомендовано : « Консультація окуліста, ЛОР, хірурга, РЕГ, рентгенографія черепа в 2-х проекціях. Лікування…», що свідчить про встановлення лікарями попереднього діагнозу, який потребує уточнення у відповідних фахівців та після відповідних ретельних медичних досліджень.
Після виконання зазначених рекомендацій потерпілим та при проведенні 06.09.2011 року судово-медичного обстеження ОСОБА_5 та дослідження рентгенознімків судово-медичними експертами на його ім'я , крім інших ушкоджень, було встановлено і наявність переломів 4, 5-го ребер зліва ( Акт № 1777), що в сукупності кваліфікується, як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
/ т. 1 а. с. 48 - 49 /
Зазначені висновки також з обстеженням потерпілого, дослідженням медичної документації та рентгенознімків на його ім'я, підтверджені і висновками судово-медичної експертизи № 211 від 08.02.2012 року, яка встановила наявність у ОСОБА_5 переломів двох ребер та середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
/ т. 1 а. с. 80 - 81 /
З даними висновками погодилася і обвинувачена, яка 02.04.2012 року після ознайомлення із зазначеними висновками з участю захисника будь-яких клопотань та заяв не подали.
/ т. 1 а. с. 82 /
Оскільки в судовому засіданні сторона захисту висловила сумніви щодо вірності висновків наведених експертиз, судом була призначена комісійна судово-медична експертиза, яка була проведена в складі 8 висококваліфікованих експертів та знову ж таки за результатами обстеження потерпілого, медичної документації і рентгенознімків на його ім'я дійшла до аналогічного висновку про наявність у громадянина ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вірогідний механізм їх заподіяння внаслідок зіткнення транспортних засобів та контактування потерпілого з виступаючими предметами салону автомобіля, в тому числі кермом автомобіля, виключила можливість їх отримання за 10 років до обстеження.
Вказаний висновок комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 27.03.2013 року належним чином та науково аргументований, містить вичерпні відповіді на поставлені судом питання, а тому твердження захисника про необгрунтованість висновку, наявність у ньому припущень не відповідає дійсності.
/ т. 2 а. с. 13 - 21 /
Поряд з цим, зазначений висновок судом першої інстанції ретельно досліджувався в судовому засіданні на рівні з іншими доказами, з цього приводу допитувалися потерпілий, очевидці дорожньої пригоди під час якої останній був травмований, медичні працівника тих закладів, де потерпілий оглядався, лікувався, судово-медичні експерти, які підтвердили свої висновки в повному обсязі.
/ т. 2 а. с. 71 - 75, 78 - 79 /
Зокрема експерти ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пояснили методику обстеження травмованого, медичної документації та рентгенознімків його груднини, підтвердили механізм і час заподіяння тілесних ушкоджень і їх тяжкість, виключили наявність інших переломів у потерпілого, дали вичерпні відповіді на питання учасників процесу, в тому числі сторони захисту.
Одночасно перелічені судові експерти в судовому засіданні пояснили, що дослідження рентгенознімків проводилося в умовах експертних і медичних закладів та на спеціальному медичному обладнанні, а тому їх дослідження в умовах суду, на чому наполягає сторона захисту, не можливе.
Виходячи з наведеного, твердження захисника про хибність висновків згаданих судово-медичних експертиз у зв'язку з тим, що в судовому засіданні не досліджувалися рентгенознімки, їх неповноту та поверховість, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу та є безпідставними.
В свою чергу захисник та засуджена після ознайомлення з наданими потерпілим рентгенограмами від 25.08.2011 року та знімками комп'ютерної томографії від 12.03.2013 року на його ім'я, будь-яких заяв і клопотань не заявили.
Таким чином, посилання захисника на відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і його недоведеність, також не відповідає дійсності та не ґрунтується на матеріалах справи.
Не відповідає дійсності і твердження захисника щодо необґрунтованості цивільних вимог потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування завданих йому матеріальних збитків, оскільки в матеріалах справи містяться висновки відповідної автотехнічної експертизи щодо вартості ремонтно-відновлюваних робіт, вартості матеріалів необхідних для ремонту пошкодженого автомобіля, що становить 32 916 грн. 08 коп. ( т. 1 а. с. 762 ), розмір грошових коштів отриманих у « Банку Фінанси та Кредит » на його придбання ( т. 1 а. с. 143 - 152 ), копії платіжних документів ( т. 1 а. с. 171 - 176 ), копії платіжних документів, що стверджують витрати потерпілого при укладенні договору добровільного страхування 16.05.2011 року та його виконання, які становлять 1 299 грн. та 1 500 грн. ( т. 1 а. с. 178 - 180, т.2 а. с. 50 ), копії чеків щодо оплати потерпілим за проходження комп'ютерної томографії, придбання пального для поїздки на обстеження в м. Полтава, що складає 479 грн. 84 коп. ( т. 2 а. с. 50 ).
Наразі цивільний позов потерпілого про заподіяння йому матеріальних збитків внаслідок дорожньої пригоди та розмір реально понесених витрат на загальну суму 36 194 грн. 92 коп. стверджується долученими до матеріалів справи документами.
У кожному випадку потерпілим позовні вимоги, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, містили відповідне обгрунтування, однак судом задоволені частково і таке рішення суду належним чином обгрунтоване у вироку.
Так, судом першої інстанції враховано, що засуджена в добровільному порядку 31.08.2011 року відшкодувала потерпілому 3 000 грн. ( т. 1 а. с. 158 ), 21 243 грн. 33 коп. відшкодовано потерпілому страховою компанією « Альфа-Гарант », а тому рішення суду про стягнення із засудженої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 11 951 грн. 59 коп. ґрунтується на матеріалах справи та розмір стягнення не перевищує його доведеність, як про це захисник стверджує у своїй апеляції.
Поряд з цим, захисник та засуджена в апеляційній інстанції фактично не обґрунтували свої апеляційні вимоги в цій частині, оскільки їх належним чином не конкретизували та не вказали які, на їх думку грошові кошти та стосовно яких матеріальних збитків завданих потерпілому, судом стягнуті безпідставно.
Колегія суддів вважає законним та справедливим рішення суду і в частині відшкодування потерпілому завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. із 40 000 грн. ним заявлених ОСОБА_5, оскільки суд об'єктивно виходив з обсягу, характеру і тяжкості страждань потерпілого, тривалості вимушених змін в його житті та розумності таких вимог.
/ т. 2 а. с. 51 /
Аналізуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав до скасування вироку та закриття справи щодо засудженої ОСОБА_4, а тому апеляція її захисника та в її інтересах не підлягає до задоволення.
Досліджуючи мотиви апеляції прокурора, які в апеляційній інстанції не підтримані, колегія суддів також не вбачає підстав до її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання » дійсно передбачено позбавлення права керувати транспортними засобам винної особи, як додаткове покарання незалежно від того, що вона вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення.
Проте, чинне законодавство та зокрема санкція ч. 1 ст. 286 КК України додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами передбачає, як альтернативну та не зобов'язує суд її застосовувати обов'язково у кожному випадку.
Із матеріалів справи вбачається, що порушення правил безпеки руху в стані алкогольного сп'яніння, а саме необережний злочин, засуджена ОСОБА_4 вчинила 25.08.2011 року, тобто більше 2-х років тому та в справі відсутні будь-які дані, які б свідчили про керування нею транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння до і після 25.08.2011 року.
За повідомленням Чутівської ЦРЛ жителька смт. Чутово ОСОБА_4 на обліках у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебувала і не перебуває, відповідно до висновку медичної комісії психічних та поведінкових розладів не виявляє, а тому лікування від алкоголю не потребує.
/ т. 1 а. с. 118 - 120 /
ОСОБА_4 раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично вину визнала повністю, у вчиненому щиро кається, тяжких наслідків від її дій не настало, а тому застосування до неї додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, як про це ставить питання прокурор в своїй апеляції, не вбачається доцільним.
/ т. 1 а. с. 113 т. 2 а. с. 80 /
Більше того, потерплий ОСОБА_5 не наполягав на призначенні ОСОБА_4 суворої міри покарання, а 12.09.2011 року на неї було накладено адміністративне стягнення саме у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
/ т. 1 а. с. 208 /
Виходячи з наведеного, колегія судді не вбачає підстав до скасування вироку та постановлення нового у зв'язку з незастосуванням ОСОБА_4 додаткової міри покарання, а тому апеляція прокурора Чутівського району також не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 362,366 КПК України ( в ред.1960 року ) та Розділом ХI « Перехідні положення » колегія судів , -
Апеляційні скарги прокурора Чутівського району Полтавської області та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Чутівського районного суду від 26 вересня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Гавриш В.М. Голубенко Н.В. Корсун О.М.