Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.
Доповідач - Матвєйшина О.Б.
Справа № 2/431/527/2013
Провадження № 22ц/782/3776/13
25 листопада 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого: Матвєйшиної О.Б.,
суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,
при секретарі: Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 липня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2013 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого послався, що 06 серпня 2012 року між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу кредитних портфелів. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 21051203411 від 18 квітня 2012 року, що було укладено між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк». Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит в сумі 69296грн. Станом на 19 листопада 2012 року заборгованість за кредитом 67476грн.83коп., за відсотками - 3374,66грн., штраф - 272,79грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 71124,28грн.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 29 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором 6606грн.06коп. та судовий збір в розмірі 229грн.40коп.
В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 64518грн.22коп. - відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач вважає оскаржуване рішення таким, що винесено в умовах неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, що в цілому зумовило його незаконність та необґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, яки прийняли участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» щодо відповідача ОСОБА_2 суд виходив з того, що поточна заборгованість на час подання позову складає 6606,06грн., а позивач вимог щодо дострокового розірвання кредитного договору та стягнення у зв'язку з цим повної суми заборгованості в розмірі 71124грн.28коп. позивачем не було заявлено.
Таких висновків суд щодо відповідача дійшов помилково.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.29 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050,1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів належних йому від суми кредиту.
Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.
Судом встановлено, що 06 серпня 2012 року між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу кредитних портфелів. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 21051203411 від 18 квітня 2012 року, що було укладено між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк». У зв'язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_2 утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду складає: заборгованість за кредитом - 67476,83грн., за відсотками - 3374,66грн., штраф - 272,79грн., а всього 71124,28грн.
Пунктом 4.3. Договору кредиту № 21051203411 від 18 квітня 2012 року передбачено, що незалежно від настання кінцевого терміну Кредиту, Кредитодавець має право здійснити дострокове стягнення заборгованості і всіх інших грошових зобов'язань, передбачених Договором у випадку порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів та порушення позичальником зобов'язань щодо наявності на поточному рахунку суми коштів необхідної для повного погашення відповідного щомісячного платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Як вбачається з довідки про розрахунок заборгованості, відповідач ОСОБА_2 дійсно порушила умови кредитного договору, в результаті чого утворилася зазначена заборгованість.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити.
Заочне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 липня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 71124,28 грн. та судовий збір в сумі 711,24 грн.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий :
Судді: