Справа №333/5607/13ц
провадження №2/333/2641/13
14 листопада 2013 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запорожжя у складі головуючого судді Стоматова Е.Г., при секретарі Кабановій К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, про визнання права особистої приватної власності на ? частину квартири,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини, а саме що однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в житловому будинку, котрий належить житлово-будівельному кооперативу- 67 «Побутовик-2» м.Запоріжжя.
Вказана квартира була закріплена за членом ЖБК-67 «Побутовик-2» м. Запоріжжя ОСОБА_2. Згідно ордеру № 625, виданого 15.06.1982 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, право на вселення до квартири, крім ОСОБА_2, отримали наступні особи: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_7 - дочка.
Всі зазначені в ордері особи вселились до квартири для постійного проживання та були зареєстровані в ній і постійно в ній мешкали.
Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем з 13.05.1978 р., шлюб зареєстровано Будинком одруження м. Запоріжжя 13.05.1978 р., актовий запис № 964.
Під час шлюбу за спільні кошти нашої сім'ї - мої та ОСОБА_2, у 1982 році було сплачено повністю пайові внески за кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Після повної сплати пайових внесків за квартиру, зазначена квартира перейшла у власність члена ЖБК-67 «Побутовник - 2» м.Запоріжжя ОСОБА_2
За заявою ОСОБА_2, на підставі довідки ЖБК-67 «Побутовик-2» м.Запоріжжя №881 від 18.06.1997року, управління житлового господарства Запорізької міської ради 25.06.1997 р. видало ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно №1041 - на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.
14.12.2006 року рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя шлюб мім позивачем та відповідачем розірвано. Однак позивач після розірвання шлюбу постійно проживає у спірній квартирі, разом з нею зареєстровані та проживають донька ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_4, їхні неповнолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім»я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно №1041, виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради від 25.06.1997 року.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судові засідання (22.10.2013 року та 14.11.2013 року) не з'явився, про час в місце судового засідання повідомлявся належним чином, документів та доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав, причини неявки до суду не повідомив.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з'явились, повідомлялися належним чином про дату, час та місце слухання справи.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача у відповідності до ст.224 ЦПК України, і ухвалити заочне рішення, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України на підставі наявних у ній даних та доказів.
Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, виданого Будинком одруження м.Запоріжжя від 1305.1978 року, актовий запис №964, між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено шлюб. (а.с.10).
Відповідно до ордеру №625, виданого 15.06.1982 р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради на ім'я ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, право на вселення до квартири, крім ОСОБА_2, отримали наступні особи: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_7 - дочка. (а.с.11).
Відповідно до розпорядження Комунарської районної адміністрації мЗапоріжжя від 20.06.1997 року №734/7-р про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 ЖБК-67 «Побутовник-2» на підставі особистої заяви ОСОБА_2 про оформлення права приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 ЖБК-67 «Побутовник-2» та довідки ЖБК за №881 від 18.06.1997 року, Комунарська района адміністрація посвідчує, що ордер №625 видано виконавчим комітетом Запорізької міської ради народних депутатів на імя ОСОБА_2, вартість квартири в сумі 2349 кар 76коп. виплачена повністю в 1982 році, що підтверджується квитанцією державного банку від 20.06.1982 року. (а.с.9,44)
На підставі розпорядження Комунарської районної від 20.06.1997 року Міськжитлоуправлінням міської Ради народних депутатів від 25 червня 1997 року видано свідоцтво №1041 на право власності на квартиру АДРЕСА_6 на імя ОСОБА_2, яке зареєстровано ОП ЗМБТІ від 25.06.1997 року за реєстровим №34926. (а.с.6-8).
Згідно зі ст.15 Закону України «Про власність», який діяв на той час. на спірних правовідносин, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на це майно.
За ч.3 ст.384 ЦК України (в редакції 2003р.), яка діє з 01.01.2004 р.: У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.»
Закон України «Про власність» визначив, перелік майна, яке може перебувати у власності громадян, та правила набуття громадянами права власності на майно - кооперативну квартиру.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
За змістом ст.16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України".
Згідно зі ст.22 КпШС України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст.28 КпШС України частки в спільному сумісному майні подружжя є рівними.
Пленум Верховного Суду України в п.6. постанови «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», зазначив, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону «Про власність», п. 43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України, враховуючи таке:
а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.
Постановою Пленуму Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.95 в п.11 зазначено, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що: б) при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі. За таких обставин, до повною сплати паю подружжю належить на праві власності сума паю, а після повної сплати паю - квартира, яка підлягає поділу на загальних підставах.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. (а.с.12)
Відповідно до ч.1 ст.69 СК України: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом ч.1 ст.70 СК України: у разі поділу майна, що є об 'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ст.328 ЦК України (2003 р.) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутім правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.392 ЦК України (2003р.) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими, у зв'язку із чим, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.15,16 Закону України «Про власність», ст.ст.328,384,392 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,169,197,209,212-214,215,224,226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно №1041, виданого управлінням житлового господарства Запорізької міської ради від 25.06.1997 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 725 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів після отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.
Суддя: Е.Г. Стоматов