Головуючий суду 1 інстанції - Осіпенко Л.М.
Доповідач - Коротенко Є.В.
Справа № 435/322/13-ц
Провадження № 22ц/782/4662/13
26 листопада 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді - Коротенка Є.В.,
суддів - Околота Г.М., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Дьяковській О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою,
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1. Спочатку вона проживала у квартирі без реєстрації, але 09.04.2009 року зареєструвалась за вказаною адресою. Після народження дитини, їх син також був зареєстрований у зазначеній квартирі і постійно мешкав разом з матір'ю по вищевказаній адресі. Квартира не приватизована, складається з двох ізольованих кімнат, кухні, коридору та санвузлу. Останнім часом відповідач почав вимагати, щоб вона покинула квартиру разом з дитиною, створюючи умови, при яких було б неможливе подальше спільне проживання. В листопаді 2012 року відповідач після чергового скандалу змусив її покинути квартиру, тобто фактично виселив її та дитину, забравши у неї ключі від цього житлового приміщення. На даний час вона разом з дитиною проживає в орендованій квартирі, що ставить її в тяжке матеріальне становище. Тому, просила суд вселити її та її сина у вищевказану квартиру та зобов'язати відповідача не чинити їм перешкоди у користуванні даною квартирою.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.09.2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила суд рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.11.2007 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 08.04.2013 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.46).
Від шлюбу останні мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Після реєстрації шлюбу сторони проживали у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ПП «Луганьбудсервіс» від 12.01.2013 року. Позивачка та дитина зареєстровані за вказаною адресою (а.с.8).
В листопаді 2012 року ОСОБА_2 разом із сином вимушені були переїхати із зазначеної квартири та стали мешкати в орендованому житловому приміщенні, при цьому договір на тимчасове проживання у орендованій квартирі був укладений на три місяці (а.с.46-49). З реєстрації з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 зняті не були.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, суд пешої інстанції виходив із того, що позивач будь-яких обмежень свого права користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, не має. Крім того, суд посилається на те, що відповідальним наймачем вказаного житлового приміщення є ОСОБА_6, а не відповідач, а тому позов пред'явлено не до належного відповідача.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо.
Так, відповідно до зазначених матеріалів справи, згідно із положеннями ст.33 Конституції України, ст.ст.29, 310 Цивільного кодексу України, ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" постійним місцем проживання позивачки та її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до ч.4 ст.311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 зареєстрований та постійно проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Із акту від 12 січня 2013 року, складеного філією № 3 ПП „Луганьбудсервіс", вбачається, що 17 листопада 2012 року ОСОБА_3 влаштував сварку, ході якої вимагав від ОСОБА_2 покинути квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. 18.11.2012 року ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з квартири, ключі від квартири у ОСОБА_2 відібрав (а.с.9).
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду Луганської області відповідач відмовився повертати ключі від квартири позивачці та пояснив, що він категорично проти її проживання у зазначеній квартирі, оскільки ОСОБА_2 є йому чужою людиною. Тим самим ОСОБА_3 фактично підтвердив наявність перешкод з його боку у користуванні позивачкою вказаною квартирою.
При цьому посилання суду першої інстанції на те, що відповідальним наймачем вказаного житлового приміщення є ОСОБА_6, а не відповідач, а тому позов пред'явлено не до належного відповідача, є безпідставним, оскільки встановлено, що перешкоди у користуванні житлом позивачці чинить саме ОСОБА_3
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.09.2013 року скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 10 вересня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою задовольнити.
Вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
.
Головуючий:
Судді: