Справа № 468/2449/13-ц
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
іменем У К Р А Ї Н И
(заочне)
27.11.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі - Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача залишку боргу за договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2013 року уклав з відповідачкою договір купівлі-продажу товару в кредит з розстрочкою платежу, загальна вартість товару склала 6017 грн. За вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання з березня 2013 року по вересень 2013 року щомісячно сплачувати по 1000 грн. Відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті розстрочених платежів, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4000 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань за цивільно-правовим договором позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості та судові витрати по справі
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час слухання справи повідомлялася вчасно та належним чином (рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням). До суду не надійшло заперечень проти позову.
З огляду на те, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та обов'язки сторін, та відповідач належним чином повідомлений, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі матеріали (кредитовий договір №279 від 08.02.2013 року; накладні від 08.02.2013 року; рахунок від 08.02.2013 року; картку клієнта на ім'я ОСОБА_2; претензію від 19.11.2009 року; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1А.), суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 08.02.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 6000 грн. строком на 6 місяців.
За вказаним договором відповідач взяв на себе зобов'язання з березня 2013 року по вересень 2013 року щомісячно сплачувати по 1000 грн.
Відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання, внісши лише два платежі в березні та квітні 2013 року, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним цивільно-правовим договором становить 4000 грн.
Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1 ЦК України.
Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, в супереч вимогам вказаної вище процесуальної норми позивач не надав до суду належних та достатніх даних на підтвердження укладення між ним та відповідачем саме договору купівлі-продажу товару у кредит з розстроченням платежу, оскільки відповідно до ст.ст. 655, 656 ЦК України суттєвою умовою будь-якого договору купівлі-продажу є його предмет - майно (товар). При цьому, кредитовий договір №279 від 08.02.2013 року не містить умови про продаж товару з відстроченням платежу та не містить посилання на вказаний товар (майно). У зв'язку з чим посилання позивача на те, що сума позову є залишком неоплаченої вартості товару за договором купівлі продажу з розстроченням платежу визнані судом необґрунтованими.
Натомість, укладений між сторонами цивільно-правовий договір від 08.02.2013 року, що є предметом судового розгляду, має всі ознаки договору позики, укладеного внаслідок новації сторонами договору купівлі-продажу.
Так відповідно до ст.ст. 1046; 1047; 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (гроші кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики укладається в письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка позичальника. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу мав обов'язок сплатити позивачу вартість придбаного ним товару. При цьому, 08.02.2013 року між сторонами відбулась новація зобов'язання відповідача по повній сплаті вартості товару, яке витікало з договору купівлі-продажу, в позикове зобов'язання та відповідач зобов'язався сплатити 6000 грн. протягом шести місяців - до вересня 2013 року включно.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте відповідач не виконав умови укладеного між сторонами позикового зобов'язання та у обумовлені строки не сплатив повної суми, внісши позивачеві лише 2000 грн. з передбачених договором 6000 грн., що є підставою для задоволення позову - стягнення на користь позивача залишку суми боргу, що становить 4000 гривень.
Оскільки позов підлягає задоволенню, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з оплатою судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 526; 530 ч.1; 629; 655-656; 1046; 1047; 1049; 1053 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень в рахунок погашення заборгованості за договором №279 від 08.02.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
суддя: