Справа № 1328/1-163/10 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Провадження № 11/783/675/13 Доповідач : Кобзар В. М.
01 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- судді: Кобзара В.М.
суддів: Данка В.В., Михалюка В.О.
з участю прокурора: Добровольського П.О.
захисників ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
захисника - ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, його захисників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також захисника - ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суд м.Львова від 11 липня 2011 року відносно ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,
засуджено: за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 10 років.
Стягнуто з ОСОБА_1: на користь потерпілого ОСОБА_7 - 1880 грн. матеріальної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_6 - 50 000 грн. морального відшкодування, на користь ОСОБА_7 50 000 грн. морального відшкодування.
Вирішено питання про судові витрати і речові докази відповідно до ст.ст.81, 93 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з 00 год. по 01 год. між гаражними приміщеннями поблизу будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, що виникли в ході конфлікту з ОСОБА_9 та переросли в фізичну сутичку, з метою позбавлення життя умисно кинув на голову потерпілого бетонну плиту (бордюр), спричинивши відкриту тупу черепно-мозкову травму, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_9 на місці події.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку та виправдання ОСОБА_1, а також скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивами апеляційної скарги адвокат вказує необ'єктивність та упередженість досудового слідства, а саме неправдивість показів ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, на яких чинилось фізичне та психічне насильство для отримання свідчень проти ОСОБА_1 Ставить під сумнів такий доказ як висновок молекулярно-генетичної експертизи про те, що генетичні ознаки слідів крові ОСОБА_9 та слідів крові на правому кросівку ОСОБА_1 співпадають. Також адвокат наголошує, що судом не спростовані покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, про те, що в момент коли потерпілий ОСОБА_9 був ще живим, в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_1 був уже вдома.
Захисник засудженого ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати і закрити кримінальну справу на підставі п.2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину покликаючись на те, що докази здобуті незаконним шляхом.
Крім цього зазначає, що докази у справі проти ОСОБА_1 здобуті незаконним шляхом.
Захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі та доповненні просить скасувати вирок та закрити справу за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_1 Захисник покликається на порушення норм КПК України під час досудового та судового слідства. Наводить доводи щодо невинності свого сина ОСОБА_1 та сфабрикованості доказів проти нього. Вказує на те, що ОСОБА_1 має на утриманні дружину та малолітнього сина.
В апеляційній скарзі та доповненні засуджений ОСОБА_1 просить вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 11.07.2011 року скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Свої вимоги мотивує тим, що суддею при розгляді справи не були прийняті до уваги факти, які мали значення для правильного вирішення справи. Так як, обвинувальним висновком обвинувачений, а вироком суду засуджений ОСОБА_1 1978 року народження, а він народився 1988 року. Також апелянт ставить під сумнів день вчиненого діяння, за яке його засуджено та день порушення кримінальної справи. Вважає, що судом не взято до уваги те, що на нього чинився моральний, психологічний та фізичний тиск з боку працівників райвідділу. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні покази свідка ОСОБА_19, які були дані 30 та 31 листопада 2009 року та протоколу допиту свідка ОСОБА_12 Вказує також на відсутність висновку будь-якої експертизи, який би підтверджував перебування його в стані алкогольного сп'яніння. Крім наведеного, засуджений звертає увагу, що на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 також ставить питання про скасування обвинувального вироку та закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України. Покликається на суперечливість показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а в частині, де вони оговорили ОСОБА_1 адвокат стверджує, що дані покази очевидно скопійовані з інших протоколів. Наводить доводи щодо тиску на свідків з боку працівників міліції, внаслідок якого вони неодноразово змінювали покази. Стверджує, що на момент, коли ОСОБА_1 вже був дома, а саме в 00.00 - 00.30 год., ОСОБА_9 ще був живим, що підтверджується показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_15 Крім того, адвокат вважає, що вину ОСОБА_1 спростовують покази кінолога ОСОБА_23
Також адвокат наголошує на умисному нанесенні крові на кросівки ОСОБА_1 з метою створення обвинувальних доказів та на факті існування певних проблем в ОСОБА_9, які він хотів вирішити саме 21.11.2009 року.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, його захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також захисника - ОСОБА_5, які апеляційні вимоги підтримали, думку прокурора про залишення апеляцій без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, протоколами слідчих дій, висновком судово-медичної експертизи № 972/2009 від 22 грудня 2009 року, висновками імунологічних експертиз № 3/122 від 19.02.2010 р.,№3/1785 від 16.01.2010р., № №/1782 від 11.12.2009 р.,№ 3/1783 від 11.12.2009 р., №3/1784 від16.01.2010 р., №3/1777 від 10.12 2010 р., висновком молекулярно-генетичної експертизи № 20-799 від 28 01.2010 р..
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що суд першої інстанції, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до ст.67 КПК України (1960 р.) оцінив зібрані у справі докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які ствердили обвинувачення.
Суд на виконання вимог закону мотивував у вироку відхилення ним показань засудженого про відсутність в його діях складу злочину, та поклав в основу вироку об'єктивні докази, досліджені в судовому засіданні.
Показання засудженого про те, що він не вбивав потерпілого і ніколи з ним не зустрічався та не конфліктував, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги та розцінив їх як форму захисту з метою уникнення покарання.
Такі показання засудженого є надуманими і спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема:
-показаннями свідка ОСОБА_10, які вона дала на досудовому слідстві про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 00 год.30 хв. прийшов на АДРЕСА_2 в їхню компанію та перебував у нетверезому стані. Між засудженим та потерпілим виник конфлікт. ОСОБА_1 наздогнав потерпілого та шарпався з ним. Вона просила залишити потерпілого у спокої, однак ОСОБА_1 її вимогу проігнорував, а коли повернувся в компанію висловився у нецунзурній формі, що він посварився з потерпілим та вдарив його.
Аналогічні покази дав свідок ОСОБА_11 на досудовому слідстві, який крім цього зазначив, що бачив конфлікт між потерпілим та засудженим та зрозумів, що ОСОБА_1 вдарив потерпілого, тому що ОСОБА_1 був збуджений та агрессивно налаштований. Потерпілий піднімався вверх по сходах до гаражів і висловлювався в адресу ОСОБА_1 нецензурними словами, що ще більше обурило останнього і ОСОБА_1 пішов за потерпілим. Через деякий час, ОСОБА_1 повернувся та сказав, що вдарив декілька разів потерпілого і останній лежить біля сходів біля гаражів.
-показаннями свідка ОСОБА_14, який на досудовому слідстві підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. після 00 год. ОСОБА_1 біг за потерпілим і вони між собою шарпались, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішли за ними;
-протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно з яким була оглянута територія поблизу гаражів, що знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_1 та було вилучено об'єкти зі слідами речовини бурого кольору, в тому числі бетонну плиту зі слідами речовини бурого кольору ( т.1 а.с.9-11);
-висновком судо-медичної експертизи № 972/2009 від 22.12.2009 року, згідно з яким смерть потерпілого ОСОБА_9 настала в результаті відкритої тупої черепно-мозкової травми, яка виразилась розтрощенням кісток склепіння і основи черепа, кісток лицевого черепа з крововиливами в оболонки і в тканину головного мозку. Травма могла бути заподіяна важким тупим предметом з широкою поверхнею( т.2 а.с.64-70 );
-висновком молекулярно-генетичної експертизи № 20-799 від 28.01.2010 року, згідно з яким генетичні ознаки слідів крові на кросівку на праву ногу (що вилучений при обшуку та належить засудженому ОСОБА_1 т.3 а.с.24) співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 та не співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1( т.2 а.с. 201-204).
Таким чином про наявність у засудженого прямого умислу на вбивство свідчить сукупність усіх обставин вчиненного діяння: спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізація тілесних ушкоджень.
Твердження засудженого ОСОБА_1, що вироком Шевченківського районного суду м.Львова засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, а він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що породжує сумніви яку саме особу засуджено - є безпідставним. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 08.02.2013 року виправлено допущену помилку. В тексті вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 11 липня 2011 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, згідно зазначеної постанови, вказано рік народження засудженого-ІНФОРМАЦІЯ_1 року (т.5 а.с.172).
Колегія суддів не знаходить суперечностей, про які зазначає апелянт ОСОБА_1 щодо дати вчинення злочину та дати порушення кримінальної справи, так як, відповідно до ст.94 КПК України 1960 року одним із приводів до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення громадян, а статтею 97 КПК України 1960 року передбачено обов'язок органу досудового розслідування по заяві або повідомленню прийняти одне з передбачених рішень не пізніше триденного строку, серед яких - порушити кримінальну справу. Як вбачається з матеріалів справи, дана кримінальна справа була порушена за фактом умисного вбивства - повідомлення в чергову частину Шевченківського РВ ЛМУ МВС України у Львівській області ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 08.55 год. (Т.1 а.с.1), приводом також стали письмова заява ОСОБА_6 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та матеріали дослідчої перевірки ЖРЗПЗ №6127 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, які надійшли із СКР Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (Т.1 а.с.6).
Безпідставними є покликання апелянта ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи показів свідка ОСОБА_19 від 30 та 31 листопада 2009 року так як він не вказує її анкетних даних, а також безпідставним є твердження апелянта про відсутність показів свідка ОСОБА_12 так як останній давав покази в суді першої інстанції і покази ОСОБА_12 дані на досудовому слідстві досліджувались в судовому засіданні.
Колегія суддів прийшла до переконання про безпідставність покликання ОСОБА_1, що 21-ІНФОРМАЦІЯ_2 року він був тверезим, так як такі доводи спростовані показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, які на досудовому слідстві підтвердили, що у вказаний період ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані і суд першої інстанції підставно надав їм віри так як такі є логічними та послідовними.
Щодо твердження захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_8 та інших апелянтів про те, що під час огляду речових доказів у судовому засіданні встановлено порушення цілісності пакета, у якому містилися досліджувані кросівки, а саме наявні отвори, через які на досліджуваний об'єкт нанесена кров, спростовується показаннями свідка ОСОБА_25.В судовому засіданні ОСОБА_25 вказала, що нею під час обшуку 03.12.2009 року, за місцем проживання ОСОБА_1, застосовувались діагностичні смужки «ГемоФАН», що попередньо встановлюють наявність крові, які дали позитивну реакцію, змінивши своє забарвлення при огляді кросівок «Соломон», (Т.4 а.с.72-73). Тобто вже під час обшуку на кросівках виявлено сліди речовини. В подальшому дані кросівки та спортивні штани були поміщені в поліетиленові пакети, які були опечатані паперовими бірками, а також на вимогу родичів засудженого ОСОБА_1, поміщені у ще один мішок та направлені в лабораторію для встановлення наявності крові регламентованими методиками.
Колегія суддів прийшла до переконання, що саме дослідження вилучених речей експертами, є причиною пошкодження цілісності пакета.
Відповідно, доводи апеляційних скарг засудженого та його захисників, що на ньому не знайдено жодних слідів крові потерпілого ОСОБА_9 не знаходять свого підтвердження, так як згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи №20-799 від 28.01.2010 року генетичні ознаки слідів крові на кросівку на праву ногу ОСОБА_1, співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 та не співпадають з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 Походження слідів крові у вказаному об'єкті від ОСОБА_1 виключається (Т.2 а.с.201-204).
Колегія суддів прийшла до переконання про безпідставність доводів апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисників, щодо однобічності і неповноти досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи . Так як суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_12, які вони дали під час досудового слідства та відкинув ті, що дані у судовому засіданні, оскільки перші, на відміну від других, повністю узгоджуються між собою та іншими доказами у справі.
Твердження засудженого та його захисників про те, що ОСОБА_1 написав явку з повинною та пояснення від 06.12.2009 року під фізичним та психологічним тиском, а також те, що свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12 на досудовому слідстві дали обвинувальні покази проти ОСОБА_1 під фізичним та психологічним тиском працівників міліції є необґрунтованими, так як прокуратурою проведена перевірка щодо неправомірних дій працівників міліції і в порушенні кримінальної справи відмовлено (т.3 а.с.257), а зазначені вище свідки давали покази під час інших слідчих дій, зокрема при відтворенні обстановки та обставин місця події, при проведеннях очних ставок, свідки не звертались із скаргами на неправомірні дії працівників міліції під час досудового слідства, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що первинні покази зазначених вище свідків є правдивими і обгрунтовано поклав їх в основу вироку.
Колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що пояснення свідків ОСОБА_17-матері ОСОБА_1, ОСОБА_16-дружини ОСОБА_1, сусідів ОСОБА_1 - ОСОБА_27, ОСОБА_28 є неправдивими про те, що вони бачили ОСОБА_1, який повернувся додому ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 00.00-00.20 год. і дають такі покази на користь ОСОБА_1. Крім цього покази ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_15, на які покликається захист в апеляції як на доказ того, що ОСОБА_1 по часу не міг вчинити вбивство, так як потерпілий ОСОБА_9 близько 00.30-00.45 год.ІНФОРМАЦІЯ_2 року перебував біля дверей квартири ОСОБА_18 колегія суддів не приймає до уваги так як свідки зазначають про приблизний час і такі покази зазначених свідків, а також свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не спростовують обставин події, що підтверджуються доказами наведеними вище.
Колегія суддів прийшла до переконання про безпідставність покликання апелянта ОСОБА_2 на покази кінолога ОСОБА_23 як на підставу невинуватості засудженого так як застосування службової собаки та поведінка її на місці події не спростовує доказів наведених вище.
Перевіривши всі зазначені вище доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку про їх необгрунтованість і до уваги не бере.
Суд з дотриманням вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу засудженого, обставини, що впливають на покарання і призначив покарання визначене санкцією ч.1 ст.115 КК України, у виді десяти років позбавлення волі. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляції засудженого та його захисників необґрунтованими.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст.ст.321-339 КПК України 1960 р., є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів
Вирок Шевченківського районного суд м.Львова від 11 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також захисника - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Головуючий:
Судді: