донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.11.2013 р. справа №913/2212/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
при секретарі Довгалюк К.Г.
від позивача:не з»явився
від відповідача:Агафонов П.О. - за дов. №651 від 15.02.2013р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від28.10.2013 року
у справі№ 913/2212/13 (суддя Воронько В.Д.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідачаКомунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області
простягнення 1 401 795 грн. 07 коп.
У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 1 401 795 грн. 07 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 413 416 грн. 86 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 472 350 грн. 74 коп., 3% річних в сумі 525 148 грн. 17 коп., інфляційні в сумі 89 395 грн. 68 коп. з відмовою у стягненні іншої частини пені через задоволення клопотання відповідача про зменшення її розміру на 40%.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 28.10.13 р. скасувати в частині зменшення розміру пені на 314 900 грн. 49 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 314 900 грн. 49 коп. пені, в стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача усно висловив свої заперечення щодо апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 18.11.2013р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.11.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 14.11.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/2212/13 та наданих представником відповідача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню в частині задоволення в повному обсязі вимог про стягнення інфляційних з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних у зв»язку з невірним розрахунком позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» (постачальник) та Комунальним теплопостачаючим підприємством «Алчевськтеплокомуненерго» (покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №398ТЕ, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.
Відповідно до п.1.1 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 25080,0 тис. куб. м.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 40 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк поставки визначений у п. 5.1 договору, з 01.11.2011 р. по 31.12.2012 р. включно.
Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.1 договору та додаткової угоди №1/1 від 01.01.2012 р. цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.
Додатковою угодою № 1/1 від 01.01.2012 року п. 4.6 викладено в наступній редакції: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 40% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу (додаток №1), заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1/1 від 01.01.2012р. передбачена відповідальність споживача, а саме встановлено, що: у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Додатковими угодами №2 від 12.01.2012р., №4 від 03.05.2012р. сторони змінювали ціну газу.
На виконання умов договору, постачальник протягом листопада 2011 р. - квітня 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 32216260 грн. 74 коп.
Відповідач свої зобов'язання з своєчасної та належної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №398ТЕ виконав в повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.
06.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» був укладений договір №14/6811/12 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» за договором на постачання природного газу №398ТЕ від 30.09.2011р. у сумі 13 800 550 грн. 32 коп.
Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області пені в сумі 787 251 грн. 22 коп., 3% річних в сумі 525 148 грн. 17 коп. та інфляційних в сумі 89 395 грн. 68 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Нормою ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 89 395 грн. 68 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 525 148 грн. 17 коп.
У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 16.11.11 р. по 27.12.12 р., вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 525 148 грн. 17 коп.
Але одночасно судова колегія вважає, що господарський суд помилково задовольнив в повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у загальному розмірі 89 395 грн. 68 коп. за загальний період січень 2012 року - березень 2012 року як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, оскільки вірним є тільки розрахунок позивача про стягнення інфляційних за зобов»язаннями листопада 2011 року за січень-лютий 2012 року в розмірі 4 905 грн. 96 коп.; за зобов»язаннями грудня 2011 року за лютий 2012 року в розмірі 11 893 грн. 75 коп., оскільки за цими грошовими зобов»язаннями мала місце прострочка відповідача у їх виконанні за загальний період більше місяця.
Іншу частину цих позовних вимог суд першої інстанції помилково задовольнив, оскільки позивач зробив невірний розрахунок, з огляду на наступне: за період з 15.03.2012р. по 22.03.2012р. нарахував суму інфляційних за період прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Крім того, позивач, при розрахунку інфляційних не врахував, що одночасно з інфляцією може мати місце і дефляція, тобто зменшення, яка також має бути врахована при розрахунку даної вимоги, наданої до суду, оскільки позивачем заявлені в позові вимоги про застосування до відповідача норм ст. 625 Цивільного кодексу України не за визначений окремий місяць прострочки в цілому, а за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання за кожним актом приймання-передачі за певний період часу з моменту виникнення прострочки до моменту фактичної оплати. Так, при розрахунку інфляційних за період прострочення відповідачем його грошового зобов»язання з 06.02.12 р. по 01.10.12 р. позивач вибірково нарахував інфляційні тільки за лютий - березень 2012 р., в той час як визначеним позивачем періодом прострочки відповідача є лютий - вересень 2013 р., в якому наряду з інфляцією існувала і дефляція грошової одиниці України. За період прострочення з 06.03.12 р. по 27.12.12 р. позивачем не врахований період нарахування інфляційних за квітень - червень 2013р., коли мала місце дефляція (з огляду на відсутність в позові визначення позивачем конкретних вимог в цій частині, як вже було зазначено судовою колегією вище). А з врахуванням сукупного значення індексу інфляції за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошових зобов»язань за актами приймання-передачі за січень і лютий 2012 року заявлені позивачем інфляційні в розмірі 34 530 грн. 15 коп. та 22 925 грн. 64 коп. не підлягають задоволенню та стягненню судом в зв»язку з їх відсутністю в цей період з врахуванням дефляції.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 89 395 грн. 68 коп. підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 16 799 грн. 71 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 72 595 грн. 97 коп.
Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 787 251 грн. 22 коп.
Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 787 251 грн. 22 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 16.12.2011 року по 27.12.2012 року, враховуючи укладення в добровільному порядку, без заперечень та зауважень п.9.3 договору поставки №398ТЕ в частині збільшення строку позовної давності для звернення до суду із стягненням неустойки.
В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату поставленого відповідачу газу, також те, що прострочення грошових зобов»язань за кожною місячною поставкою не є значним, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені на 40% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 472 350 грн. 74 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи позивача щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені з посиланням на судову практику, оскільки в даному випадку судовою колегією викладені причини задоволення такого клопотання, і це не тільки з причини важкого матеріального становища відповідача, а відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції скористався своїм суб»єктивним правом, яке надано йому чинним процесуальним законодавством України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в цій частині за нормами ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2013 р. у справі № 913/2212/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних у повному обсязі, з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, в частині зменшеної судом суми - в повному обсязі.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2013 р. у справі № 913/2212/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2013 р. у справі № 913/2212/13 - скасувати частково.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 1 401 795 грн. 07 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», 94214, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Леніна, 126, ЗКПО 02132266, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720, 3% річних у розмірі 525 148 грн. 17 коп., інфляційні у розмірі 16 799 грн. 71 коп., пеню у розмірі 472 350 грн. 74 коп., та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 26 583 грн. 98 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області про стягнення інфляційних у розмірі 72 595 грн. 97 коп., пені у розмірі 314 900 грн. 48 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.
В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2013 р. у справі № 913/2212/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надр. 5 прим:
1 - у справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - ДАГС;
5- ГС Луг. обл.
Довгалюк К.Г.