04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/15258/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників:
від позивача - Губич А.С.., довіреність № 1235 від 25.09.2013; Санжак Л.В., довіреність № 210 від 25.02.2013;
від відповідача - Хасін І.Б., довіреність № б/н від 16.09.2013;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/15258/13 (суддя Підченко Ю.О.) за позовом публічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" про стягнення 462 699 грн. 05 коп.
Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" про стягнення 462 699 грн. 05 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/15258/13 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 462 699 грн. 05 коп.
При ухваленні рішення по даній справі, суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання відповідачем, як новим боржником, зобов'язання з оплати боргу за договором про переведення боргу від 03.05.2010, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/15258/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належними чином.
Крім цього, апелянт просить суд апеляційної інстанції застосувати позовну давність до вимог, що є предметом розгляду у даній справі.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 25.11.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представники позивача в судовому засіданні 25.11.2013 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між відкритим акціонерним товариством "Київський завод "Радар" (правонаступником якого після зміни найменування організаційно-правововї форми є публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар"), як кредитором, Київською міською асоціацією роботодавців, як первісним боржником та товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс", як новим боржником 03.05.2010 укладено договір № 11/07/10 про переведення боргу.
Предметом договору є правовідносини, за якими первісний боржник, на підставі дозволу кредитора, переводить борг у розмірі 591 641 грн. 51 коп. за Договорами оренди від 12.10.2006, зареєстрованими нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номери за реєстром - 1162, 1165, укладеними між первісним боржником і кредитором, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за Основними договорами (п. 1.1 договору).
Згідно п. 4.1 договору новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах Основних договорів в термін до 31.12.2010.
Відповідно до п. 6.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного погашення новим боржником зобов'язань первісного боржника в сумі 591 641 грн. 51 коп., що склалася на дату укладення цього договору на підставі Основних договорів від 12.10.2006 № 1162, № 1165, а в частині фінансових зобов'язань, згідно п. 2.1 цього договору, до їх повного виконання первісним боржником.
Відповідачем зобов'язання за договором не виконувались належним чином, внаслідок чого утворився борг у сумі 462 699 грн. 05 коп. (з урахуванням часткових оплат, що підтверджуються виписками з банківського рахунку).
У зв'язку з невиконанням відповідачем, у встановлений договором про переведення боргу строк - 31.12.2010 зобов'язань, позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" направлено претензію від 04.09.2012 №1425 (а.с.13) про сплату новим боржником зазначеної суми боргу.
Відповідач листом № 14/09 від 14.09.2012 (а.с. 14) визнав заборгованість за договором № 11/07/10 від 03.05.2010 про переведення боргу в сумі 462 699 грн. 05 коп. та при цьому просив надати можливість її сплати до кінця 2012 року.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості в сумі 462 699 грн. 05 коп. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.1 договору про переведення боргу новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах Основних договорів в термін до 31.12.2010.
Відповідачем зобов'язання за договором в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконано не було внаслідок чого утворився борг у сумі 462 699 грн. 05 коп. (з урахуванням часткових оплат, що підтверджуються виписками з банківського рахунку).
Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання за договором настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт наявності заборгованості, як станом на день подачі позову, так і станом на день ухвалення рішення, в сумі 462 699 грн. 05 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Разом з тим, апелянтом до суду апеляційної інстанції подано заяву про застосування позовної давності.
Так, відповідач в заяві посилається на те, що обрахування строку позовної давності повинно проводитись з моменту укладення договору про переведення боргу, тобто з 03.05.2010.
Отже, відповідно строк протягом якого позивач міг звернутися до суду з вимогами про стягнення з нового боржника заборгованості, за доводами відповідача, сплив ще 03.05.2013.
Таким чином, як зазначає апелянт, позивачем, який звернувся до суду з позовом 07.08.2013 було пропущено строк позовної давності.
Колегія суддів з наведеними доводами апелянта не погоджується, з огляду на наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 5 зазначеної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.08.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
В даному випадку, сторонами в договорі про переведення боргу визначено строк виконання новим боржником зобов'язання первісного боржника перед кредитором в термін до 31.12.2010.
Таким чином, при укладенні договору про переведення боргу, сторонами встановлено новий строк виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи наведені положення законодавства та роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України від 29.08.2013 № 10 перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з 01.01.2011 (день, наступний за останнім днем, у який зобов'язання нового боржника мало бути виконане).
Отже, вказаний строк відповідно спливає лише 01.01.2014.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 07.08.2013, тобто в межах строку позовної давності.
Таким чином, позивачем строк позовної давності пропущено не було.
Крім цього, визнання відповідачем заборгованості в сумі 462 699 грн. 05 коп. (лист № 14/09 від 14.09.2012 (а.с. 14)) свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.08.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
визнання пред'явленої претензії;
зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, атак само прохання боржника про таку зміну договору;
письмове прохання відстрочити сплату боргу;
підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність
заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Так, слід зазначити, що визнання відповідачем листом № 14/09 від 14.09.2012 заборгованості здійснено в межах строку давності, а не після його спливу.
Таким чином, визнання відповідачем заборгованості в сумі 462 699 грн. 05 коп. (лист № 14/09 від 14.09.2012 (а.с. 14)) свідчить про переривання перебігу позовної давності.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належними чином, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Згідно ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
В матеріалах справи (а.с. 2) міститься належними чином засвідчена копія реєстру згрупованих рекомендованих поштових відправлень суду.
Згідно зазначеного реєстру ухвалу господарського суду міста Києва від 09.08.2012 про порушення провадження у справі направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" за адресою: м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, б. 3-А.
Зазначена адреса відповідача є належною та підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.19).
За наведених обставин, судом першої інстанції виконані всі вимоги процесуального закону в частині повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи.
Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі № 910/15258/13 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Матеріали справи № 910/15258/13 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко