ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12201/13 18.11.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»
До Комунального підприємства «Київпастранс»
Про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 678,97 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:
від позивача: Пількевич Л.В. - дов. № 1325 від 15.08.2013 р.
від відповідача: Солодовнік О.С. - дов. № 06-5/19 від 02.01.2013 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу в розмірі 10 678,97 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.03.2010 р. в м. Києві по вул. Фрунзе, 132 о 17 годині 00 хвилин за участю транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА4187НВ, що належить Гавриленко Вікторії Іванівні, під її керуванням, та транспортного засобу тролейбусу «Антонов К1203», державний номер б/н 2512, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс», під керуванням Некрута Костянтина Васильовича.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2013р. порушено провадження у справі №910/12201/13, призначено розгляд справи на 22.07.2013 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 12.08.2013 року.
За розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/12201/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному.
За розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року справу № 910/12201/13 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку з поверненням з лікарняного.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. справу передано на повторний автоматичний розподіл, за яким розгляд справи № 910/12201/13 доручено здійснювати судді Гавриловській І.О.
Ухвалою суду від 23.09.2013 р. (суддею Гавриловською І.О.) справу №910/12201/13 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
У судовому засіданні 30.10.2013 р. представник позивача частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були долучені до матеріалів справи, та повідомив, що не готовий до судового засідання.
У судовому засіданні 30.10.2013 р. було оголошено перерву до 11.11.2013 р. для повторного витребування у позивача документів на виконання вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 01.11.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які були долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.11.2013 р. представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
У судовому засіданні було оголошено перерву до 18.11.2013 р. для витребування у позивача письмових пояснень стосовно суми за актами виконаних робіт та лист-згоду вигодонабувача.
Через відділ діловодства суду 14.11.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які були долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник позивача повторно підтримав позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача повторно проти позову заперечив.
На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.
У судовому засіданні 18.11.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
03.03.2010 р. в м. Києві по вул. Фрунзе, 132 о 17 годині 00 хвилин за участю транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА4187НВ, що належить Гавриленко Вікторії Іванівні, під її керуванням, та транспортного засобу тролейбусу «Антонов К1203», державний номер б/н 2512, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс», під керуванням Некрута Костянтина Васильовича, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Некрут К.В., керуючи транспортним засобом тролейбусом «Антонов К1203», державний номер б/н 2512, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс», не стежив за технічним станом ТЗ, у результаті чого стався обрив та падіння електроприймача на транспортний засіб «Сузукі», державний номер АА4187НВ, який рухався позаду в попутному напрямку, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА4187НВ.
Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ, довідка №235 від 22.03.2010 р. та постанова Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2010 р. в адміністративній справі № 3-2114/10, відповідно до якої Некрута К.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 340 (трьохсот сорока) грн. 00 коп. в дохід держави.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2010 р. в адміністративній справі № 3-2114/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою визнано винним Некрута К.В. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Сузукі», державний номер АА4187НВ.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Між Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» (страховик) та Гавриленко В.І. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09№687Кв від 17.03.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Сузукі», державний номер АА4187НВ. Вигодонабувачем за вказаним договором є ВАТ «Родовідбанк».
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі повідомлення про настання страхового випадку від 09.03.2010 р. та акту виконаних робіт № 301323_Н_00237568 від 05.03.2010 р., Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» 18.05.2010 р. було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № НТ-09/687/Кв/З транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА4187НВ, та встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 10 678,97 грн.
У вказаному страховому акті зазначено, що сума страхового відшкодування розділена на дві частини. Одна частина страхового відшкодування у розмірі 4 548,79 грн. має бути зарахована на р/р 2909951 ВАТ «Родовідбанк» для подальшого погашення заборгованості за кредитним договором, укладеного між Гавриленко В.І. та ВАТ «Родовідбанк». Інша частина у розмірі 6 130,18 грн., за заявою Гавриленко В.І. від 09.03.2010 р., має бути зарахована на новий договір страхування № НТ-10/0438/Кв.
25.03.2010 р. представником суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Естімейт» Бережнюком О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№3432 від 12.02.2005 р., свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №3030 від 16.06.2005 р.) було проведено огляд ТЗ «Сузукі», державний номер АА4187НВ, та складено Акт огляду транспортного засобу №5556Е.
29.03.2010 р. на підставі проведеного огляду та здійснених розрахунків за ліцензійною системою AUDATEX, яка відповідає чинному законодавству України, представником суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Естімейт» Бережнюком О.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ№3432 від 12.02.2005 р., свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №3030 від 16.06.2005 р.) було складено Звіт №5556 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ «Сузукі», державний номер АА4187НВ, встановлено в розмірі 11 767,84 грн. (разом з ПДВ).
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09№687Кв від 17.03.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 4215 від 07.06.2010 р. 1000,00 грн., платіжним дорученням №4332 від 16.06.2010 р. 1 774,39 грн. та платіжним дорученням 4395 від 22.06.2010 р. 1 774,40 грн. (всього - 4 548,79 грн.) страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача - ВАТ «Родовідбанк» та зарахувавши 6 130,18 грн. на новий договір страхування НТ-10№0438-Кв0232 від 09.03.2010 р., всього - 10 678,97 грн.
Враховуючи те, що у постанові Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2010 р. в адміністративній справі № 3-2114/10 встановлено, що з вини Некрута К.В., то він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Сузукі», державний номер АА4187НВ.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09№687Кв від 17.03.2009 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.03.2010 р. в м. Києві по вул. Фрунзе, 132, виплачено страхове відшкодування - власника автомобіля «Сузукі», державний номер АА4187НВ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до власника транспортного засобу тролейбусу «Антонов К1203», державний номер б/н 2512, водій якого винен у ДТП, - Комунального підприємства «Київпастранс».
За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення шкоди у розмірі 10 678,97 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.03.2010 р. в м. Києві по вул. Фрунзе, 132 о 17 годині 00 хвилин за участю транспортного засобу «Сузукі», державний номер АА4187НВ, що належить Гавриленко Вікторії Іванівні, під її керуванням, та транспортного засобу тролейбусу «Антонов К1203», державний номер б/н 2512, що належить Комунальному підприємству «Київпастранс», під керуванням Некрута Костянтина Васильовича.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
Позивач пояснив суду, що Некрут К.В. перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Київпастранс» під час здійснення ДТП, що також було визнано відповідачем.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).
Позивачем було направлено на адресу Комунального підприємства «Київпастранс» претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) (вих. № 136/07/2 від 15.05.12 р.), в розмірі 10 678,97 грн.
Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.
З матеріалів справи вбачається, що за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-09№687 Кв від 17.03.2009 р. вигодонабувачем визначено ВАТ «Родовідбанк», що говорить про те, що страхове відшкодування має бути сплачено на користь ВАТ «Родовідбанк», якщо відсутній лист-згода вигодонабувача на перерахування страхового відшкодування іншій особі.
В обґрунтування понесених витрат страхувальник подав позивачу акт виконаних робіт № 301323_Н_00237568 від 05.03.2010 р., складений ДП «АВТО Інтернешнл» та квитанцію № 70736852 від 05.03.2010 р.
Проте зазначена квитанція не може слугувати доказом понесення страхувлаьнкиом витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, оскільки у призначенні платежу вказано, що 4 878, 86 грн. сплачено за товари та послуги за 04.03.2010 р. згідно договору № 80 від 05.12.2007 р.
Однак, зважаючи на наданий акт виконаних робіт № 301323_Н_00237568 від 05.03.2010 р., господарський суд визнає, що обґрунтованою та такою, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є сума страхового відшкодування у розмірі 4 548, 79 грн., перерахована вигодонабувачу згідно з платіжним дорученням № 4215 від 07.06.2010 р. (1000,00 грн.), платіжним дорученням №4332 від 16.06.2010 р. (1 774,39 грн.) та платіжним дорученням 4395 від 22.06.2010 р. (1 774,40 грн.).
Що стосується решти заявленої до стягнення суми, то господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній лист-дозвіл ВАТ «Родовідбанк» на перерахування страхового відшкодування навіть у частині, не на його користь, у тому числі шляхом зарахування платежів за договором страхування. Страхувальник же не вправі без дозволу вигодонабувача визначати напрямок сплати страхового відшкодування.
Також позивачем не доведено проведення ремонтних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля на решту заявленої суми, зокрема, на 6 130,18 грн.
Наведене свідчить про те, що позивач безпідставно здійснив виплату частини страхового відшкодування у розмірі 6 130,18 грн., зарахувавши її на новий договір страхування НТ-10№0438-Кв0232 від 09.03.2010 р.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. у справі № 910/6457/13.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» в частині стягнення з відповідача 4 548,79 грн. суми страхового відшкодування.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код 32556540) 4 548 (чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 79 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 732 (сімсот тридцять дві) грн. 86 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 25.11.13 р.
Суддя Гавриловська І.О.