19.11.2013 р. Справа № 914/2101/13
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Р.Матвіїва, судді Ю.Сухович, судді М.Петрашка, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу
за позовом: Управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської райдержадміністрації, м. Старий Самбір;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Червоноград;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1;
про: відшкодування зайво понесених витрат.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Хітчак В.І. - представник на підставі доручення № 678/01-26 від 23.07.2013 року;
відповідача: ОСОБА_1- ФОП; ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності; ОСОБА_5 - адвокат.
третьої особи: не з'явився.
Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 31.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом Управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської райдержадміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування зайво понесених витрат (збитків) в розмірі 360 478 грн. 00 коп. за поставлене неякісне вугілля згідно з договором про закупівлю вугілля за державні кошти № 270. Розгляд справи призначено на 03.07.2013 року.
У судове засідання 03.07.2013 року представник позивача не з'явився, надіслав телеграму про відкладення розгляду справи. Представник відповідача позов заперечив повністю, подав відзив на позовну заяву, додаткове пояснення, клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи та заяву про залучення до участі у справі в статусі третьої особи ОСОБА_2 Судом відкладено розгляд справи на 29.07.2013 року.
У судовому засіданні 29.07.2013 року представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 31.05.2013 року, подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів, про витребування матеріалів кримінальної справи, про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи. Судом задоволено заявлені клопотання. Судом також задоволено клопотання відповідача про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї із сторін у справі. Судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 08.08.2013 року.
У судовому засіданні 08.08.2013 року представник позивача подав додаткові пояснення до позовної заяви. Представник відповідача подав письмові пояснення. Суд отримав матеріали кримінальної справи. Третя особа подала пояснення по суті спору. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 14.08.2013 року.
У судовому засіданні 14.08.2013 року представник відповідача подав письмові пояснення. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.08.2013 року.
У судовому засіданні 20.08.2013 року представники позивача та третьої особи не з'явилися. Судом відкладено розгляд справи на 28.08.2013 року.
У судовому засіданні 28.08.2013 року представник позивача позов підтримав. Представник відповідача позов заперечив повністю. Представник третьої особи не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Зважаючи на те, що за предметом спору справа є складною і потребує детального розгляду та об'єктивної оцінки зібраних зібраних документальних доказів у справі, з метою повного і всестороннього з'ясування усіх обставин спору, судом призначено колегію у складі трьох суддів шляхом автоматизованої системи документообігу та відкладено розгляд справи на 03.09.2013 року.
У судовому засіданні 03.09.2013 року, після оголошення перерви у зв'язку зі здійсненням автоматичного розподілу членів колегії суддів, справа розглядалася колегією суддів у складі головуючого судді Р.Матвіїва, судді Ю.Сухович, судді М.Петрашка. Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Судом відкладено розгляд справи на 09.10.2013 року
У судовому засіданні 09.10.2013 року представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Суд заслухав усні пояснення сторін. Судом відкладено розгляд справи на 01.11.2013 року.
У судовому засіданні 01.11.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 клопотання підтримав, подав пояснення по справі. Третя особа належної явки представника у судове засідання не забезпечила. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 19.11.2013 року.
У судовому засіданні 19.11.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.
Представникам сторін та третьої особи, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з зайво понесеними позивачем витратами за поставлене неякісне вугілля. Управління освіти, молоді та спорту Старосамбірської райдержадміністрації, назва згідно з розпорядженням Старосамбірської районної державної адміністрації від 31.10.2012 року, (надалі по тексту рішення - позивач, замовник) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач, постачальник) про відшкодування зайво понесених витрат у розмірі 360 478 грн. 00 коп.
Між сторонами було укладено договір про закупівлю вугілля за державні кошти. Відповідачем, всупереч умовам договору, при поставці не було надано оригінали посвідчень про якість вугілля. У зв'язку з недотриманням умов укладеного договору, взявши до уваги хімічні аналізи та ціни на вугілля, проведено розрахунок зайво понесених витрат відділом освіти Старосамбірської райдержадміністрації внаслідок оплати вартості за вугілля нижчої якості, що становить 360 478 грн. 00 коп.
З метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача зайво понесенні витрати (збитки) у сумі 360 478 грн. 00 коп. (як різниця між загальною сумою понесених витрат по договору від 15.09.2011 року № 270 в розмірі 490 630 грн. 00 коп. та сумою заборгованості позивача перед відповідачем у розмірі 130 152 грн. 00 коп. по договору від 15.09.2011 року № 270 по накладних № № 80 - 85 за листопад 2011 року).
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про це у відзиві вх. № 25245 від 01.07.2013 року та письмових поясненнях вх. № 25933 від 03.07.2013 року, вх. № 32269 від 08.08.2013 року, вх. № 32463 від 12.08.2013 року. Зокрема, вказує, що позивачем не доведено, що відповідач поставив позивачу вугілля неналежної якості. Разом з тим, просить суд застосувати позовну давність, визначену ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, оскільки позивачем про пропущено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом порушених прав з підстав поставки товару неналежної якості.
ОСОБА_2, залучений у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, подав пояснення по суті спору вх. № 32108 від 08.08.2013 року, згідно з якими заявлений позов визнає та підтримує, підтверджує той факт, що відповідач поставляв неякісне вугілля.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 15.09.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відділом освіти Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області укладено договір № 270 про закупівлю вугілля за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити у 2011 році замовнику вугілля, марки ГЖСМ в кількості 1 300 тонн, на загальну суму 1 131 000 грн. по ціні 870 грн. за 1 тонну, а замовник зобов'язувався приймати вугілля, яке відповідає показникам якості вугілля, встановленим цим договором, та оплатити його вартість на умовах та в строки згідно умов договору.
У п. 2.3 договору сторони погодили, що вугільна продукція, що поставляється за цим договором, повинна відповідати наступним вимогам: вугілля марки ГЖСШ, кількість 1 300 т, зольність - до 28 %, вологість - до 10 %, ціна за одиницю товару - 870 грн.
Згідно з п. 4.1 договору оплата проводиться замовником безготівковим шляхом після отримання та перевірки вугілля у відповідності до п. 2.3. договору, але не пізніше 5 робочих днів із дати надходження вугілля.
Протягом 5 робочих днів із дати надходження вугілля замовник надсилає постачальнику лист, у якому вказуються якісні показники вугілля, що прийняті до розрахунків. Вказані якісні показники є підставою для взаємних розрахунків (п. 4.2 договору).
Вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим замовником тільки після отримання замовником оригіналів посвідчень про якість, рахунків - фактур, товарно-транспортної накладної та накладної на отримання товару і підписання сторонами акту приймання - передачі вугільної продукції (п. 4.3 договору).
Серед обов'язків позивача, згідно з пп. 5.1.2. п. 5.1. договору, визначено прийняти замовлене вугілля відповідно до вимог та умов даного договору, що засвідчується актом приймання-передачі.
Вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 02.11.2012 року у справі № 1322/1265/12 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Судом у даній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_2, працюючи заступником начальника відділу освіти Старосамбірської РДА Львівської області та виконуючи обов'язки начальника відділу освіти, будучи службовою особою, внаслідок неналежного виконання службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. ст. 3, 40, 41 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та всупереч п. п. 1.2., 2.3., 4.1., 4.2., 4.3. договору від 15.09.2011 року № 270, укладеного між відділом освіти райдержадміністрації та ФОП ОСОБА_1, не перевіривши якісні характеристики поставленого кам'яного вугілля марки ГЖСШ зольністю до 28 %, без отримання оригіналів посвідчень про якість, в період з жовтня по листопад 2011 року у приміщенні відділу освіти затвердив акти приймання-передачі вугілля та підписав платіжні доручення про проведення оплати за поставлене вугілля в кількості 252,40 тонн на загальну суму 325 206,00 грн., у результаті таких дій відділом освіти райдержадміністрації проведено оплату за вугілля неналежної якості з граничною зольністю 46 % - 60,1 %, вартість якого є відповідно нижчою.
Старосамбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції у Львівській області проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Старосамбірської РДА Льввіської області за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатом якої складено акт від 03.05.2012 року № 38-38/24. Так, у ході вказаної позапланової ревізії встановлено, що на підставі наданих Старосамбірським РВ УМВС України у Львівській області та прокуратурою хімічних аналізів ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ціни на вугілля, сформованої ВП «Вуглезбуд» ДП «Львіввугілля», встановлено, що фактична зольність поставленого відповідачем позивачу вугілля становила 46 % - 60,1 %, при допустимій договором - 28 %, а тому станом на 15.09.2011 року зайво понесені позивачем витрати (збитки) становлять 490 630 грн. 00 коп., виходячи з показників золи та вологості.
Поставлене вугілля школи використовували за призначенням, тобто спалювали для обігріву, підтвердженням чого є довідка відділу освіти Старосамбірської районної державної адміністрації від 12.07.2012 року про залишки вугілля в школах та показники температурного режиму в закладах освіти з 18.11.2011 року по 13.04.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений у даному спорі позов не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом вище, сторони спору уклали договір від 15.09.2011 року № 270 про закупівлю вугілля за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити у 2011 році замовнику вугілля марки ГЖСМ в кількості 1 300 тон на загальну суму 1 131 000,00 грн. по ціні 870,00 грн. за 1 тонну (п. 1.1. та п 2.3. договору), а замовник зобов'язувався приймати вугілля, яке відповідає показникам якості вугілля, встановленим цим договором, та оплатити його вартість на умовах та в строки згідно з умовами договору (п. 1.2. договору).
В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару.
З матеріалів та дійсних обставин справи судом встановлено та не заперечується сторонами спору, що відповідачем на виконання умов договору від 15.09.2011 року № 270 здійснювалась поставка вугілля, останнє було прийняте позивачем, розвантажувалося до середніх шкіл району та було використане останніми. Позивачем здійснювалась часткова оплата за отримане вугілля. З приводу цих фактів спору між сторонами не має.
В силу ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно з умовами договору сторони обумовили, що якість вугільної продукції, що поставляється, повинна відповідати марці ГЖСШ та засвідчуватись посвідченнями якості виробника (п. 2.1., п. 2.2.).
Спір між сторонами виник у зв'язку з поставкою відповідачем по договору від 15.09.2011 року № 270 вугілля неналежної якості, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків, завданих останньому такою поставкою.
Як встановлено судом вище, обов'язку відповідача забезпечити поставку вугілля, якісні показники якого повинні відповідати вимогам, встановленим п. 2.3. цього договору (п. п. 5.3.2. п. 5.3.), відповідають зустрічні зобов'язання позивача прийняти замовлене вугілля відповідно до вимог та умов даного договору, що засвідчується актом приймання-передачі вугільної продукції (п. п. 5.1.2. п. 5.1.), та здійснити оплату за вугілля після отримання та провірки даного вугілля у відповідності до п. 2.3., але не пізніше 5-х робочий днів з дати надходження вугілля (п. 4.1. договору), протягом 5-х робочих днів з дати надходження вугілля, замовник надсилає постачальнику лист, в якому вказуються якісні показники вугілля, що прийняті до розрахунків; вказані показники є підставою для взаємних розрахунків (п. 4.2. договору).
Системний правовий аналіз положень п. 1.2., п. 4.1., 4.2., пп. 5.1.2. п. 5.1. та договору поставки від 15.09.2011 року № 270 дозволяє зробити висновок про те, що перевірка якості поставленого вугілля є обов'язком позивача, який повинен бути виконаний до моменту проведення оплати позивачем його вартості, але не пізніше 5-х робочих днів з моменту надходження вугілля, з надісланням відповідачу відповідного листа.
Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.
Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю врегульовано Інструкцією, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (надалі - Інструкція), яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.
Зокрема, за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю складається акт про фактичну якість і комплектності отриманої продукції, який повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності згідно з вимогами та повинен відповідати вимогам, визначеним п. 29 Інструкції.
Згідно з ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що якість вугілля засвідчується посвідченням якості виробника. Вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим замовником тільки після отримання замовником оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур, товаротранспортної накладної та накладної на отримання товару та підписання сторонами акта приймання-передачі вугільної продукції. Тобто, посвідчення якості виробника повинно бути надано замовнику станом на момент підписання актів приймання-передачі вугільної продукції.
Пунктом 14 згаданої вище Інструкції передбачено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності поставленої продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Разом з тим, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі (п. 16 Інструкції). Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, повинен відповідати вимогам п. 32 .
Пунктом 17 Інструкції встановлені вимоги, яким повинен відповідати виклик представника іншої сторони. В разі неявки представника виробника (відправника) перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз чи представником відповідної інспекції з якості (п. 20 Інструкції).
Пунктом 10 вказаної Інструкції передбачено, що прийняття товару вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена в установлені терміни (п. 10 Інструкції), тобто (п. 6 Інструкції) не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем (при міжміських поставках).
Окрім цього, згідно з ч. ч. 1, 6 пункту 9 Інструкції, не пізніше 5 днів з дня їх виявлення, проте не пізніше 4-х місяців з дня поступлення продукції на склад одержувача, повинен бути складений акт про приховані недоліки, якими визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайному для даного виду продукції прийманні, і виявлені лише в процесі обробки, підготовки демонтажу, в процесі монтажу, випробуванні, використанні і зберіганні.
Відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Згідно з ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. (ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України).
З матеріалів та дійсних обставин справи судом встановлено, що у відповідності до згаданої вище Інструкції акти про фактичну якість отриманої продукції, акти про встановлення неналежної якості продукції, а також акти про приховані недоліки отриманої продукції не складались, такі в матеріалах справи відсутні.
Суд також відзначає, що на виконання п. 4.2. договору від 15.09.2011 року № 270 позивач в 5-ти денний строк з моменту поставки лист з вказівкою на якісні показники вугілля, а саме про невідповідність поставленого вугілля вимогам зольності до 28 %, що мало б стати підставою для взаємних розрахунків, відповідачу не надсилав.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 688 Цивільного кодексу України покупець, зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитись від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
З огляду на наведене, позивачем не доведено, в матеріали справи не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що недоліки вугілля виникли до передання його позивачу або з причин, які існували до цього моменту, і що ці недоліки стосуються саме вугілля, яке було поставлене відповідачем.
Акт від 03.05.2012 року № 38-38/24 позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Старосамбірської РДА за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, проведеної Старосамбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції у Львівській області, не розцінюється судом як належний та допустимий доказ, в розумінні приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, в підтвердження факту поставки відповідачем по договору від 15.09.2011 року №270 позивачу неякісного вугілля. Згідно з п. 1 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Суд відзначає, що за своєю правовою природою акт ревізії не має обов'язкового характеру, такий не може бути предметом судового спору, оскільки є документом, що фіксує факт проведення ревізії та результати такої. Акт ревізії є лише підставою для прийняття компетентним органом відповідного індивідуально-правового акту, який, у свою чергу, покликаний спричинити виникнення, зміну чи припинення певних права та обов'язків певному колу суб'єктів.
На підтвердження позовної вимоги позивач покликається також на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 02.11.2012 року у справі № 1322/1265/12, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, який полягав в тому, що він не перевірив якісні характеристики поставленого кам'яного вугілля марки ГЖСШ зольністю до 28 %, без отримання оригіналів посвідчень про якість, в період з жовтня по листопад 2011 року у приміщенні відділу освіти затвердив акти приймання-передачі вугілля та підписав платіжні доручення про проведення оплати за поставлене вугілля неналежної якості з граничною зольністю 46 % - 60,1 %, вартість якого є відповідно нижчою.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування господарським судом преюдиціальні факти, встановленні вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Суд відзначає, що преюдиційне значення для вирішення даного спору мають лише ті факти, що зі сторони позивача уповноваженою особою (ОСОБА_2) не виконано зобов'язань, передбачених договором (п. 1.2., 2.3., 4.1., 4.2., 4.3.), тобто не перевірено якості вугілля, прийнятого від відповідача по договору від 15.09.2011 року № 270.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
За наведеного вище, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову.
За приписами ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність є строком, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист порушених прав. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, за результатом яких останній звернувся з даним позовом до суду, тому суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 25.11.2013 року.
Головуючий суддя Р.Матвіїв
Суддя Ю.Сухович
Суддя М.Петрашко