19.11.2013 р. Справа № 914/3449/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630», м. Львів;
до відповідача: Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», м. Львів;
про: стягнення 249 236 грн. 88 коп.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Чир І.С. - представник на підставі довіреності № 3 від 16.07.2013 року;
відповідача: Павловський А.В. - представник на підставі довіреності б/н від 22.05.2013 року.
Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 09.09.2013 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» до Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» про стягнення 249 236 грн. 88 коп. Розгляд справи призначено на 09.10.2013 року.
У судовому засіданні 09.10.2013 року представник позивача позов підтримав, вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 01.11.2013 року.
У судовому засіданні 01.11.2013 року представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2013 року.
У судовому засіданні 05.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи, долучив до матеріалів справи докази часткового погашення боргу. Судом відкладено розгляд справи на 19.11.2013 року.
У судовому засіданні 19.11.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.
Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 02ск-03 про станційно-касове обслуговування від 01.01.2008 року (надалі по тексту рішення - договір). Публічне акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство - 14630» (надалі по тексту рішення - позивач, перевізник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 249 236 грн. 88 коп. заборгованості, з яких 243 644 грн. 45 коп. основного боргу, 4 825 грн. 66 коп. пені та 766 грн. 77 коп. 3 % річних.
Відповідач зобов'язався реалізувати квитки, а кошти отримані за це, повернути позивачу. Всупереч умовам договору відповідач не повернув частину грошових коштів за період травень-липень 2013 року перевізнику, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, надав докази часткової сплати боргу.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 01.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 02ск-03 про станційно-касове обслуговування, який, згідно з п. 1, визначає взаємовідносини між позивачем та відповідачем при виконанні перевезень пасажирів та багажу рейсовими автобусами на міжнародних маршрутах, що обслуговує перевізник на АВ (автовокзалі), взаємні зобов'язання сторін, матеріальну відповідальність за невиконання цих зобов'язань та порядок проведення розрахунків за перевезення.
Згідно з п. 2 цього договору, перевізник надає відповідачу технічно справні автобуси для перевезення пасажирів на міжнародних маршрутах Львів-Томашів, Львів-Люблін, Київ-Вроцлав, обладнанні та екіпіровані згідно з діючими вимогами, правилами дорожнього руху, в належному санітарному стані.
До обов'язків відповідача, згідно з п. 4.2, 4.5, 4.7 вказаного вище договору, віднесено, зокрема, забезпечувати продаж квитків на проїзд пасажирів та перевезення багажу, як в день відправлення, так і попередньо до встановлених норм завантаження автобусів через автобусні каси; у відповідності з діючим законодавством України проводити через каси автостанції обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті; не пізніше 8 числа наступного за звітним місяцем надавати зведений реєстр відомостей 20-АСС.
Пунктом 7.1. зазначеного договору сторони погодили, що при реалізації квитків на автобусні маршрути сума виручки за перевезення пасажирів розподіляється у співвідношенні: відповідач - 15%, перевізник - 85 %. Сума від реалізації багажних квитків розподіляється у співвідношенні: відповідач - 50 %, перевізник - 50 % (п. 7.2. договору). При реалізації квитків на автобусні маршрути, сума отриманих коштів від обов'язкового страхування пасажирів через каси автостанції розподіляється у співвідношенні: відповідач - 15 %, перевізник - 85 % (п. 7.3. договору).
Розрахунки з перевізником відповідач проводить один раз в 7 банківських днів, а кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 10 числа кожного місяця, який слідує за звітним (п. 7.4. договору). Разом з тим сторони у п. 5.11 договору погодили, що підставою для матеріальної відповідальності сторін є акти звірок, матеріали перевірок посадових осіб, записи в диспетчерських журналах, відомостях 20-АСС, документація водія та реєстри виконаних рейсів на маршруті.
Сторони погодили, що термін дії договору встановлюється від « 01» січня 2008 року до « 31» грудня 2008 року. Угода може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи будь-якої зі сторін, але при умові обов'язкового письмового повідомлення сторони не пізніше, ніж за 1 місяць. При відсутності за місяць до кінця строку дії договору повідомлення однієї зі сторін про перегляд договору, договір автоматично пролонговується на наступний рік (п. п. 9.1 - 9.3 договору).
Докази припинення дії договору у матеріалах справи відсутні, відтак договір вважається пролонгованим і чинним протягом 2013 року.
Згідно з відомостями форми 20-АСС протягом травня-липня 2013 року відповідач реалізував квитки на маршрути позивача, виручку від продажу яких за мінусом комісійної винагороди повинен був повернути позивачу в сумі 243 644 грн. 45 коп. Однак, з порушенням вимог п. 7.4 договору, відповідач не сплатив вказані кошти позивачу.
Під час розгляду справи представник відповідача подав докази часткового погашення боргу за травень 2013 року - платіжне доручення № 144 від 05.11.2013 року на суму 70 446 грн. 42 коп.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
Як підтверджується матеріалами справи, сторони уклали договір станційно-касового обслуговування, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення зазначені в ст. 193 Господарського кодексу України.
У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, який зобов'язався вчасно, один раз в 7 банківських днів, а кінцево не пізніше 10 числа кожного місяця, який слідує за звітним, здійснювати розрахунок з позивачем, порушив свої зобов'язання і заборгував перевізнику 243 644 грн. 45 коп. за період з 01 травня по 31 липня 2013 року. Враховуючи положення п. 7.4 договору, прострочення відповідача настало 11.05.2013 року.
Платіжним дорученням від 05.11.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, відповідач сплатив частину боргу в розмірі 70 446 грн. 42 коп. Відповідно несплаченою та такою, що підлягає стягненню, залишається заборгованість в розмірі 173 198 грн. 03 коп.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі. Виходячи з наведених положень, у частині позовної вимоги про стягнення 70 446 грн. 42 коп. суд припиняє провадження.
Крім стягнення основної суми боргу, позивач за порушення відповідачем п. 7.4 договору нарахував 4 825 грн. 66 коп. пені.
За змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Договором, а саме п.7.6, сторони визначили, що за кожен день несвоєчасної сплати платежів, передбачених розділом 5 та п. 7.4 договору, сторони несуть відповідальність у вигляді пені, яка дорівнює 0,5 % від суми платежу.
Проте, як зазначено в п. 5 Оглядового листа «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 29.04.2013 № 01-06/767/2013, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187).
Здійснивши перерахунок зазначеної позивачем суми пені, суд встановив, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання, становить 3 716 грн. 15 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи дане положення позивач за прострочення виконання зобов'язання заявив вимогу про стягнення 3 % річних. Перевіривши підстави та правильність нарахування суми 3% річних у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що стягненню підлягає 766 грн. 77 коп.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про порушення прав позивача та достатність підстав для їх захисту шляхом стягнення заборгованості з відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задоволити позов частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» (79041, м. Львів, вул. Пластова, буд. 10, код ЄДРПОУ 25235879) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство-14630» (79019, м. Львів, вул. Городницька, 47, код ЄДРПОУ 03114744) 173 198 грн. 03 коп. основного боргу, 3 716 грн. 15 коп. пені та 766 грн. 77 коп. 3 % річних. та 4885 грн. 54 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Припинити провадження в частині позовної вимоги про стягнення 70 446 грн. 42 коп.
Відмовити в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 1 109 грн. 51 коп. пені.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 22.11.2013 року.
Суддя Р.Матвіїв