6.2.1
Іменем України
19 листопада 2013 року Справа № 812/8974/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі судового засідання: Житній Ю.С.
за участю:
позивача - не з'явилась .
представника відповідача - Дудник Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області про скасування висновку №1859 від 26.09.2013 та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області про скасування висновку №1859 від 26.09.2013 та зобов'язання вчинити певні дії. У адміністративному позові позивач просить: скасувати висновок Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області №1859 від 26.09.2013 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати Управління Держземагенства у м.Луганську Луганскої області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позивач зазначив наступне: згідно договору купівлі - продажу від 23.06.2011 придбала у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 Право власності зареєстровано МКП БТІ 30.06.2011. Рішенням Луганської міської ради від 27.11.2012 №30/60 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення за заявою позивача Луганським комунальним землевпорядним підприємством розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність. Проект був поданий до Управління Держземагенства м.Луганська Луганської області. 26.09.2013 відповідачем був по даній справі наданий висновок №1859 про відмову в погоджені проекту землеустрою. Позивач вважає, що висновок суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права на власність.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав додаткові письмові пояснення, у яких зазначила, що рішенням Луганської міської Ради від 25.01.2011 №5\1 було затверджено генеральний план міста Луганська, відповідно до якого не було досі прийнято відповідного рішення про затвердження червоних ліній (а.с.70).
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення (а.с.61).
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області (далі - Управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України. Управління підпорядковане Держземагенству України та Головному управлінню Держземагенства у Луганській області. Згідно Положення (а.с.77) відповідно до покладених на управління завдань у межах визначених законодавством, бере участь у погодженні документації із землеустрою.
23 червня 2011 року позивач уклав договір купівлі-продажу (а.с.56), предметом цього договору є недобудований житловий будинок технічною готовністю 11 %, розташований у АДРЕСА_1 та знаходиться на земельної ділянки, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Державним комунальним підприємством БТІ м.Луганськ 06.06.2011 за № 30208513, площею 1000 кв.м. (а.с.56). Відповідно до технічного паспорту (а.с.44) земельна ділянка має багатокуткову конфігурацію.
12 листопада 2012 року позивач звернулась до Луганського міського голови з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку (а.с.16).
13 листопада 2012 року Управлінням архітектури та містобудування був наданий висновок №01-19\4173\43-12 (а.с.49), відповідно до якого земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою:АДРЕСА_1 розташована поза межами «червоних ліній» вулиць та доріг, які оточують дану земельну ділянку, в зв'язку з чим обмеження, встановлене ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги» на дану земельну ділянку не поширюється.
27 листопада 2012 року Луганською міською радою було прийняте рішення №30/60 «Про надання громадянці ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1» (а.с.17).
Відповідно до ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст.38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Стаття 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно ст.40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
У лютому 2013 року був підготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.9) у якому зазначено, що частина з земельної ділянки площею 0.1000 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах «червоних ліній» вулиці Черноморська. Щодо зазначеної частини з земельної ділянки, яка розташована в межах «червоної лінії» вулиці Черноморская, статтею 18 ЗУ «Про автомобільні дороги» встановлено обмеження, яке полягає у недопущенні розташування на цій земельній ділянці будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин. Однак судом встановлено, що у зазначеному проекті не вказано, яким документом затверджені «червони лінії».
16 вересня 2013 року управлінням Держземагенства у м.Луганську Луганської області був винесений висновок про відмову у погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
В судовому засіданні було встановлено, що рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/31 «Про передачу ТОВ «ДК» в оренду земельної ділянки під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: 3-й пров.Остапа Вишні» (а.с.73) було передано в оренду земельну ділянку, яка за своїм цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови за адресою: 3-й пров.Остапа Вишні (район тролейбусного кільця кварталу Южний) в межах, визначених проектом відведення земельної ділянки, також рішенням був затверджений проект відведення земельної ділянки. Відповідно до викопіювання (а.с.76), яке додається до рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/31 земельна ділянка на якій розташований будинок позивача знаходиться поза межами «червоних ліній», тобто на час винесення рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/31, «червони лінії» були поза межами відведеної земельної ділянки.
Судом встановлено, що 25 січня 2011 року на сесії Луганської міської ради був затверджений Генеральний план міста Луганська (а.с.71). На час прийняття зазначеного рішення діяв Закон України «Про планування і забудову територій».
Відповідно до ст.12 Закону України «Про планування і забудову територій» (який діяв на час прийняття Генерального плану міста Луганська) генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Згідно ст.14 зазначеного Закону, планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній. План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією. Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень: встановлюють межі земель загального користування населених пунктів; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб; визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.
В судовому засіданні було встановлено, що на час розгляду справи органом місцевого самоврядування не було затверджено рішення про перелік «червоних ліній» вуличних магістральних мереж. Виходячи із змісту ст.14 зазначеного закону, який діяв на час затвердження Генерального плану міста Луганська, план червоних ліній є складовою частиною генерального плану або може бути окремою містобудівною документацією.
Таким чином, виходячи із змісту вказаних норм та матеріалів справи, судом встановлено, що наявність в геодезичному проекті та нанесення на ксерокопії планшету плану міста «червоних ліній» в координатах, що є складовою частиною генерального плану, не підтверджує того факту, що «червоні лінії» по вулиці Черноморська були затверджені Луганською міською радою у відповідності до ст.14 Закону України «Про планування і забудову територій».
Також в судовому засіданні факт наявності рішення Луганської міської ради про затвердження плану «червоних ліній» відповідачем не доведено.
Крім того, судом встановлено, що розташування «червоних ліній» в додатку до рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 року (а.с.76), яким було затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «ДК» не відповідає розташуванню «червоних ліній » в додатку (а.с.20, 66) до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки складеному в лютому 2013 року. Відповідно до рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 №28\31 земельна ділянка була передана в оренду на 49 років, та знаходиться поза межами «червоних ліній».
Відповідно до ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 06.11.2012 по справі №21-437а12, під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно ст..126 ЗК України посвідчує право на землю.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що оскаржуваний висновок №1859 від 26.09.2013 ґрунтується на проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3, підготовленому Луганським комунальним землевпорядним підприємством.
Однак судом встановлено, що проект підготовлений без урахування того, що немає рішення компетентного органу про затвердження плану «червоних ліній», а тому немає законних підстав стверджувати, що частина земельної ділянки площею 0,0158 га з земельної ділянки 0,1000 га знаходиться в межах «червоних ліній» вул.Черноморська.
З урахуванням вищевказаних норм закону та матеріалів справи, суд встановлені обставини для скасування висновку Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області №1859 від 26.09.2013 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1
Також для захисту порушеного права позивача, суд вбачає підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з Державного бюджету України на користь позивача відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Держземагенство у м.Луганську Луганської області про скасування висновку №1859 від 26.09.2013 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати висновок Управління Держземагенства у м.Луганську Луганської області №1859 від 26.09.2013 про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати Управління Держземагенства у м.Луганську Луганскої області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 68, 82 (шістдесят вісім грн. 82 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2013 року.
Суддя К.Ю. Широка