Провадження № 22-ц/790/6898/13 Головуючий 1-інст. - Саркісян О.А.
Справа - № 644/2052/13-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія - виділ частки
20 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Прудніковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 12 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділення житлового приміщення в натурі та зміну ідеальних часток,-
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 березня 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та вселення.
У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якому просила виділити в натурі їй і її родині жилу кімнату за № 2 площею 17,0 кв.м. і лоджію площею 2,8 кв.м. у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.
Через необхідність здійснення компенсації іншим співвласникам у зв»язку з виділенням їй вказаної кімнати з лоджією змінити ідеальні частки усіх трьох співвласників у праві спільної часткової власності площею загального користування вказаної квартири шляхом зменшення її частки з 50/100 до 34/100 та збільшення часток ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з 25/100 до 33/100.
У обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що за договором дарування від 29.08.2012 року прийняла у дар1/2 частину вищевказаної квартири, а саме кімнату 17,0 кв.м., оскільки за узгодженим порядком користування саме в цій кімнаті проживав дарувальник.
Відповідачки прийняли в дар по 1/4 частині вказаної квартири від дарувальниці ОСОБА_7, яка проживала в кімнаті № 1.
Попередніми власниками були відкриті два особових рахунки на квартиру. 02.04.2012 року особовий рахунок № 2 відкритий на її ім»я.
Зазначала також, що технічна можливість виділу у відповідності до ідеальної частки у праві спільної часткової власності є неможливим, відповідачки забезпечені іншим житлом і у спірній квартирі не проживали до укладення договору дарування і не проживають після цього.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 12 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане заочне рішення і передати справу до суду першої інстанції для призначення її до розгляду в загальному порядку.
В обґрунтування скарги посилається на помилковість висновку суду з посиланням на ч.2 ст.183 ЦК України про те, що квартира є неподільною річчю і невідповідність цього висновку обставинам справи; порушення і неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у застосування ч.2 ст.183 ЦК України, яка не підлягала застосуванню і незастосуванню ч.1 ст.32 Конституції України, ч.5 ст.5 СК України і ч.3 ст.50 ЖК України.
Заслухавши доповідь судді; пояснення представників ОСОБА_4 і ОСОБА_5; перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України: в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме:
- ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 29 серпня 2012 року належить 1\2 частина; ОСОБА_6 і ОСОБА_5 відповідно до договору дарування від 11 серпня 2011 року по 1\4 частини - кожній.
Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має права на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За приписами ст. ст. 364, 367 цього Кодексу кожен із співвласників має право на виділ в натурі частки із майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а також на поділ спільного майна, за умови, що запропонований варіант поділу є припустимим і технічно можливим без заподіяння шкоди господарському призначенню майна та інтересам інших співвласників.
Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (ст. 152 ЖК України).
Пунктами 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), що відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати у такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У своєму позові ОСОБА_4 не посилалась на технічну можливість виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати у такі квартири, експертних висновків про таку технічну можливість до суду не надавала і про призначення експертизи для вирішення вказаного питання не клопотала. Вимог про встановлення порядку користування квартирою нею не заявлялось.
Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на необхідність застосування до вирішення спору ч.1 ст.32 Конституції України, ч.5 ст.5 СК України і ч.3 ст.50 ЖК України та необхідність врахування інтересів членів її сім»ї у тому числі неповнолітньої дитини, є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 набула право власності на частину спірної квартиру на підставі договору дарування, а не заселялась до неї з членами родини у порядку, визначеному житловим Кодексом України та Правилами обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні її позову. Доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування чи зміни ухваленого судом першої інстанції рішення, оскільки не свідчать про порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 12 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий суддя -
Судді колегії -