Провадження № 22-ц/790/6799/13 Головуючий 1 - інстанції - Аркатова К.В.
Справа № 638/1303/13-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія - сімейні
20 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Прудніковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому майні, -
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_5, в якому , з урахуванням уточнення, просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім»єю з липня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати сіпльною сумісною власністю її та ОСОБА_6 нежитлове приміщення 3-го поверху літ.»Л-8» по АДРЕСА_4, нежитлове приміщення підвалу 1-го рівня № 46 - місце для паркування в літ.»А-25»: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль HONDA CR-V 2/0 , державний номер НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3.
Провести поділ її та ОСОБА_6 спільного сумісного майна., визнавши за нею право власності на ? частину кожного з об»єктів спільної сумісної власності.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що у 1991 році познайомилась з ОСОБА_6, який на той час був одружений, але з дружиною не проживав. З серпня 1998 року вони стали проживати спільно, мали єдиний бюджет взаємні права та обов»язки, разом з ними проживала її дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до якої ОСОБА_6 ставився як до рідної дитини, приймав участь у її вихованні, піклувався про неї.
03 липня 2001 року шлюб між ОСОБА_6 та його дружиною був розірваний.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.
Підтвердженням факту її проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 є фотографії, правовстановлюючи документи на об»єкти нерухомості , право власності на які зареєстровані за ОСОБА_5, оригінал свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 і ОСОБА_8, а також цей факт можуть підтвердити свідки.
Встановлення факту її проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 їй необхідно для визнання права власності на частину майна, набутого під час спільного проживання. Спадкові права відповідачки на половину майна, як на частку померлого, на яку відкрилась спадщина, вона визнає.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2013 року у позовних вимогах ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
При цьому посилається на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи , порушення норм матеріального і процесуального права, які полягають у застосуванні норм матеріального права, які не підлягали застосуванню та невиконанні вимог ст.ст.212,214,215 ЦПК України.
Зокрема вказує, що суд відмовив у долученні до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та фотографій, якими доводиться факт її сумісного проживання з ОСОБА_5
Зміні відповідачкою свого ставлення до її позову суд належної оцінки не надав, з незрозумілих підстав збіднив та перекрутив показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18
Заслухавши доповідь судді; пояснення представників сторін; перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, на підставі якої заявлено позов , якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм па праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Таким чином, законодавством передбачена можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до ч. 2 ст З СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 20 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється па випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Отже, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судовим розглядом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, який розірвано 03.07.2001 року (а.с.8)
З матеріалів справи та виділених матеріалів, які досліджувались апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2013 року про забезпечення позову, убачається наступне.
Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_5 . на підставі договору дарування від 03.04.1997 року;
Квартира АДРЕСА_3 - на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2001 року, тобто була придбана під час перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 та введення в дію ст.74 СК України.
Нежитлове приміщення 3-го поверху № 6 в літ. «Л-8» загальною площею 58,8 кв.м. по АДРЕСА_6 - на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в місті Харкові ради № 183/6 від 19.11.2007 року;
Нежитлове приміщення підвалу 1-го рівня № 46 - місце для паркування в літ. «А-25», площею 18,6 кв.м. по АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в місті Харкові ради У скликання № 153/3 від 26.05.2009 року;
Квартира АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в місті Харкові ради У скликання № 369/38 від 22.12.2009 року;
Даних про наявність прав на нерухоме майно інших , крім ОСОБА_5, осіб свідоцтва про право власності не містять. ОСОБА_4 має реєстрацію місця проживання в Московському районі міста Харкова. Доказів того, що рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в місті Харкові ради, на підставі яких ОСОБА_6 видавались свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та квартиру, передбачали її права на вказане майно, позивач до суду не надала.
На укладення між нею і ОСОБА_6 письмових договорів про набуття права спільної власності на будь-яке з вищевказаного майна позивач не посилалась і таких договорів до суду не надавала.
Автомобіль HONDA CR-V 2/0 , державний номер НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_3 належав ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2008 року.
При цьому в п.7.8 розділу 7 договору вказано, що покупець заявив, що на час укладення договору у шлюбі не перебуває, однією сім»єю з будь-якою особою ( ст.74 СК України) не проживає.
Аналогічну заяву ОСОБА_6 зробив під час укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, що належала йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Ленінською районною у місті Харкові радою на підставі розпорядження голови цієї ради від 17.06.2008 року за № 523.
Посилання ОСОБА_4 та її представників на те, що вказані заяви ОСОБА_6.є неправдивими і зроблені у зв»язку з тим, що він , як зазвичай і більшість громадян, поставився до вказаних умов договору як до формальності носять характер припущень, на яких не може ґрунтуватися рішення.
Показання свідка ОСОБА_17, також як і більшість фотографій, доданих до апеляційної скарги, стосуються періоду 1998-2002 року, у той час як стаття 74 СК України набрала чинності з січня 2004 року і не поширюється на правовідносини, які виникли до цього. До того ж будь-яке майно, щодо якого заявлені вимоги, у цей період не набувалось.
Свідок ОСОБА_19 пояснила суду про дружні стосунки з ОСОБА_6 з 1973 року та про свої намагання сприяти збереженню його шлюбу. Про спільне проживання в подальшому ОСОБА_6 і ОСОБА_4 їй відомо зі слів спільних знайомих.
Письмові пояснення осіб не відносяться до числа доказів у розумінні ст.57 ЦПК України.
Всупереч визначеному процесуальним законом обов»язку позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилалась у обґрунтування заявлених вимог.
У той же час, заяви зроблені ОСОБА_6 під час набуття права власності на автомобіль та відчуження належного йому майна, спростовують твердження ОСОБА_21 про її сімейні стосунки з ОСОБА_6 у розумінні ч. 2 ст. З СК України, спільне набуття майна та виникнення у неї права на частину цього майна у праві спільної сумісної власності
Помилкове посилання суду на норми ЦК України, які регулюють черговість спадкування за законом та її зміну не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування рішення, оскільки відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою стійких сімейних відносин з ОСОБА_6
Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовується.
Частиною 2 статті 308 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий суддя - підпис
Судді колегії - підписи
Копія вірна. Суддя -