Провадження: 22-ц/790/7599/13 Справа: № 2-325/2008 Категорія: «право власності» Головуючий 1 інстанції: Нестеренко О.С. Доповідач: Піддубний Р.М.
20 листопада 2013 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сахновщинської селищної ради Харківської області, треті особи: Комунальне підприємство «Архітектурне бюро Сахновщинського району», Сахновщинське мале госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації, про визнання права власності на нерухоме майно, -
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2004 року він набув право власності на будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Сахновщинської селищної ради Харківської області № 1244 від 27 серпня 2004 року йому було надано дозвіл на ремонт та перепланування вказаної будівлі під 16 квартирний житловий будинок. Посилаючись на те, що ремонт та перепланування було здійснено ним без належного дозволу та належно затвердженого проекту, у зв'язку з чим Сахновщинським малим госпрозрахунковим комунальним підприємством технічної інвентаризації відмовлено в реєстрації вказаного нерухомого майна, ОСОБА_2 просив узаконити самочинно проведену реконструкцію та визнати за ним право власності на реконструйоване житлове приміщення загальною площею 860,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Представник Сахновщинської селищної ради Харківської області проти задоволення позову не заперечував.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 грудня 2008 року позов задоволено. Узаконено самочинно проведену реконструкцію та визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйоване житлове приміщення загальною площею 860,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Зобов'язано Сахновщинське мале госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказане самочинно реконструйоване житлове приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Харківської області від 01 липня 2009 року № 237 про визнання за ОСОБА_2 права власності на вищезазначений житловий будинок, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності передбачених ст. 376 ЦК України підстав для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно, оскільки це не порушує права інших осіб.
Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 15 червня 2004 року ЗАТ «Сахновщинський молокозавод» продало, а ОСОБА_2 купив будівлю гуртожитку на 100 місць, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Харківської області № 1244 від 27 серпня 2004 року позивачеві було надано дозвіл на ремонт та перепланування вказаної будівлі відповідно до висновку проектно-виробничого архітектурно - планувального бюро під багатоквартирний житловий будинок.
Без отримання дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту позивачем було здійснено реконструкцію вказаного нерухомого майна під 16-ти квартирний житловий будинок.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 4, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної
статтями 1, 7 та 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІV.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 ЦПК. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_2 до компетентних органів з приводу прийняття у встановленому законом порядку об'єкта самочинного будівництва до експлуатації позивачем не надано.
Разом з тим, як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 04 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого останній зобов'язався інвестувати у будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 67 740 грн., а ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання передати йому у власність після прийняття будинку в експлуатацію квартиру № 1 у вказаному будинку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що умовами укладеного 04 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інвестиційного договору передбачено після введення будинку у встановленому законом порядку в експлуатацію передачу у власність ОСОБА_1 квартири № 1 в цьому будинку, а відтак ухваливши оскаржуване рішення про визнання за ОСОБА_2 право власності на весь будинок, в тому числі й квартиру №1, фактично вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_1, не залучивши останнього в порядку ст. 33 ЦПК України до участі у справі.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язання Сахновщинського малого госпрозрахункового комунального підприємства технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказану квартиру - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 22 грудня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язання Сахновщинського малого госпрозрахункового комунального підприємства технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказану квартиру - скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді