Справа № 261/3908/13-ц
Провадження № 2/261/1440/13
м. Донецьк 21 листопада 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого Жупанової О.О., за участю секретаря Дівів'євої Я.О., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом
Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просив суд постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача 5954 грн. 93 коп. в порядку відшкодування виплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог позивач, посилався на те, що 16 березня 2009 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за № 06-NZ\14-174-01663. Відповідно умов зазначеного договору страховик зобов'язувався у випадку пошкодження застрахованого автомобіля НОМЕР_1, виплатити страхове відшкодування страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи. 02 лютого 2010 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2010 ОСОБА_4 визнано винною в скоєнні дорожньо-транспортнохї пригоди, яка сталась 02 лютого 2010 р.. Оскільки застрахований автомобіль було пошкоджено, 13 вересня 2010 р. на виконання зобов'язання за договором страхування позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 5 954 грн. 93 коп. У зв'язку з тим, що відповідного до вимог законодавства до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення страхового відшкодування, просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодовану суми страхового відшкодування у розмірі 5 954 грн. 93 коп., а також понесені позивачем судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надавши до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача та зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи в її відсутність за участю її представника ОСОБА_1, також просила застосувати позовну давність.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не може звернутись до відповідача з зазначеними вимогами у порядку регресу, оскільки правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, є суброгацією, що виникли з 02 лютого 2010 р. та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з спливом строків позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності,всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для його розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 02 лютого 2010 р. о 18 год. 30 хв. в районі 129 км. автодороги ОСОБА_1 - Донецьк - Маріуполь в напрямку м. Маріуполь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 (в зв'язку з укладенням шлюбу 27серпня 2010р. змінила прізвище на «Попову») та автомобіля ВАЗ 21124, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, який застрахував свій автомобіль в страховій компанії позивача (а.с.4-8). В результаті дорожньо-транспортної події автомобіль ВАЗ 21124, державний номер НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження. Вказаний факт підтверджується довідкою ДАІ (а.с. 12) та звітом про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №03-18/03-5 від 18 березня 2010р., згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобілю складає 5991 грн. 93 коп.. (а.с. 15-20).
Як вбачається з постанови Петровського районного суду м. Донецька від 02 червня 2010р. в діях водія ОСОБА_4 є склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КоАп України. Провадження по справі відносно ОСОБА_4 закрито в зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 14).
На виконання зобов'язання за договором страхування за № 06-NZ\14-174-01663 від 16 березня 2009р. позивач виплатив страхувальнику ОСОБА_6 13 вересня 2010 р. страхове відшкодування у розмірі 5 954 грн. 93 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2514 від 13 вересня 2010 р. (а.с. 32).
За положеннями ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до цієї норми до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
З огляду на наведене, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами є суброгативними, оскільки у вказаному випадку відбувалася лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання: ОСОБА_3 на СК «Альфа- Гарант». В цьому разі страхувальник ОСОБА_3 передав свої права страховикові на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 16 березня 2009 р., який відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» є договором майнового страхування, і сприяв реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав, а тому позивач вправі вимагати стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5954 грн. 93 коп. в порядку суброгації, а не регресу.
Разом з тим, згідно зі ст. 253, 256, 257 ЦК України загальна позовна давність, у межах якої особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з роз'яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року (надалі Постанова) при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку.
Отже, при суброгації до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову в тому числі щодо часу виникнення права на позов, - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивачем в установленому законом порядку не заявлено клопотання про поновлення строків звернення до суду та не доведено поважність причин пропуску позовної давності.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб ВАЗ 21124, державний номер НОМЕР_3 мала місце 02 лютого 2010р., а до суду з позовом звернувся позивач лише 25 червня 2013р., тобто з пропуском трирічного строку встановленого законодавством, відповідач та його представник просили суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, зазначивши про це, зокрема, у відповідних заявах адресованих на адресу суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 на підставі спливу строків позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Оскільки при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп., то вони не підлягають стягненню з відповідача на його користь відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60 , 88, 208,209, 212 -215, ЦПК України , суд
В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О. Жупанова