24 квітня 2009 року Справа № 2а-1496/09/2370
09год.20хв. м.Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Новікової Т.В.,
при секретарі Комишній О.М.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1. (за дов. відІНФОРМАЦІЯ_1),
відповідача ОСОБА_2. (за дов. відІНФОРМАЦІЯ_1),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
Управління Пенсійного фонду в Звенигородському районі Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом від 24.02.2009р. № 1015/07 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4478 грн. 46 коп. В обґрунтування позовних вимог управління Пенсійного фонду в Звенигородському районі Черкаської області, з посиланням на ст.ст. 17, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., вважає, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків за грудень 2008р. у сумі 4478 грн. 46 коп., що не сплачено у встановлений термін та в повному обсязі.
Представник управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав до суду заперечення від 14.04.2009р. №101, в якому з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. № 64/8663 просить визнати податковий борг безнадійним та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того вважає, що перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) та вказує, що позивачем не встановлено факту нарахування та виплати відповідних коштів на оплату праці, тому вважає позовні вимоги не доведеними.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали адміністративного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване Звенигородською районною державною адміністрацієюІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 15 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003р. та зареєстроване в управлінні ПФУ в Звенигородському районі Черкаської області.
Відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2008р. від 15.01.2009р.(а.с.5), відповідачем самостійно визначено 33,2% страхових внесків за грудень 2008р. у сумі 4079грн. 95коп., а також 1-5% загального оподаткованого доходу з якого утримуються внески із застрахованих осіб на суму 399грн.21коп., тому загальна сума страхових внесків, що підлягає сплаті, становить 4479грн.16коп.
Відповідачем частково погашено суму боргу в розмірі 0,70 грн., тому на момент розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4478грн.46коп.
Оскільки відповідач не сплатив заборгованість в повному обсязі, тому позивач правомірно звернувся до суду про стягнення заборгованості.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону № 1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
У відповідності до ч. 1 статті 19 Закону № 1058-ІV для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно зі ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, розробленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Інструкція), обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Частиною 6 статті 19 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 Інструкції у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (32 відсотки цих сум).
Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону № 1058-ІV днем сплати страхових внесків вважається:
- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.
Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Посилання представника відповідача на те, що позивачем не дотримано процедури узгодження сплати зобов'язання відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року є безпідставні, оскільки відповідно до п. 4 ст. 18 Закону № 1058-ІV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове законодавство.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.04.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.04.2009р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 АППБ «Аваль», МФО НОМЕР_1 код ЄДРПОУНОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість зі сплати страхових внесків на суму 4478грн.46коп. (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім гривень, 46 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Т.В. Новікова
Повний текст постанови виготовлений 28.04.2009р.