23 квітня 2013 р.Справа № 1809/2а-1094/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.02.2011р. по справі № 1809/2а-1094/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
08.02.11 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 23.02.2011 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2001 року по 31.12.2007 року включно та визнано протиправними дії правління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22.05.208 року по 28.02.2011 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської нарахувати і виплатити позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 28.02.2011 року включно, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи. Наполягає на пропущенні позивачем шестимісячного строку для звернення до суду з даним позовом, встановленого ст.99 КАС України.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 08.02.11 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 08.08.10 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом, суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 07.08.2010 року - підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.02.2011р. по справі № 1809/2а-1094/11 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року по 07.08.2010 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.02.2011р. по справі № 1809/2а-1094/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Присяжнюк О.В.