"19" грудня 2006 р.
Справа № 7/265-3551
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі, смт. Гусятин, вул. Незалежності, 50, Тернопільської області, 48200
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", с. Увисла, Гусятинського району, Тернопільської області
Суть справи:
Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі звернулося з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" 19968,46 грн. заборгованості.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
Позивач та Відповідач витребуваних ухвалами суду від 22.09.2006р., 17.10.2006р. та 14.11.06р. матеріалів без поважних причин не подали.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки:
- відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом;
- згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, пенсійне страхування відповідно до ст.ст. 2, 4 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14.01.1998р. є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється в порядку передбаченому законами та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні щодо порядку та розміру сплати збору на пенсійне страхування регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р., Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. (далі Закон про пенсійне страхування), Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. (далі Закон про збір), "Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1( далі Інструкція) та Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р.( далі Закон про фіксований податок),який передбачає заміну сплати сільськогосподарськими товаровиробниками встановлених законодавством деяких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою фіксованого с/г податку.
Згідно ст. 1 Закону про фіксований податок сільськогосподарський товаровиробник, який сплачує даний податок, не сплачує ряд податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема не сплачував до 31.12.2004 р. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (дана норма втратила чинність з 01.01.2005 р.), який згідно п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування" належить до загальнодержавного збору, оскільки їх сплата замінювалася сплатою фіксованого податку, який платник податку згідно ст. 6 Закону про фіксований податок перераховував на окремий рахунок відділення Державного казначейства за місцем знаходження земельної ділянки , які в свою чергу перераховували на рахунок Пенсійного фонду 68 відсотків із суми сплаченого податку на покриття ставки страхового збору встановленого для підприємств пунктом 1 ст.4 Закону про збір в розмірі - 32 відсотків від об'єкта оподаткування визначеного абз 1-2 п.1 ст.2 цього закону.
Статтею 2 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004року-1 кварталу2005року» від 16.03.2006р., який регулює суперечності , що виникли при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»(набув чинності 31.03.2005р. та згідно ст..48 якого фіксований с/г податок підлягав сплаті в повному обсязі в доход місцевого бюджету, а тому сплачені суми податку не перерозподілялися казначейством ), встановлено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004р. -1 квартал 2005р., не застосовуються.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік»( ст..105) встановлено для платників фіксованого сільськогосподарського податку на 2006 рік ставку збору на обов'язкове пенсійне страхування в розмірі 6,46 відсотка від об'єкта оподаткування.
Отже, в даному випадку, доказами наявності недоїмки є акт документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти та статті, рішення про застосування санкцій та пені передбачені Інструкцією, розрахунки суми страхових внесків, які подаються згідно ст. 17,19 Закону про пенсійне страхування та п.11.11. Інструкції, не залежно від обраної системи оподаткування і у яких платник самостійно зазначає обчислені суми зобов'язання, дані картки особового рахунку платника по розділу 1 в якій обліковуються зобов'язання та їх погашення , які виникли після 01.01.2004 р. та розділу 2, в якому обліковуються дані про погашення зобов'язань які виникли до 01.01.2004р., вимоги про сплату недоїмки оформлені за встановленою формою, докази перебування платника на обраній системі оподаткування, докази перерахування казначейством сум з фіксованого податку сплаченого платником та розрахунок , що підтверджує несплату суми недоїмки станом на момент звернення з позовом до суду.
Як випливає з довідки ДПІ у Густинському районі №19/025 від 25.10.2006р., сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" є платником фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2001р..
Позивач на підтвердження недоїмки в сумі 19968,46 грн., яка виникла станом на 01.09.2006р., подав розрахунок суми позову з якого випливає, що станом на 01.01.2006р. за платником рахується заборгованість в сумі 11815,86 грн., за період з грудня 2005р. по липень 2006р. в сумі 5165,45грн., з яких : 4136,84 грн. недоїмка по 32%-31,8 % та 1028,01-1-5% та рішеннями № 619 ,620 від 07.08.2006р. застосовано санкції в сумі 2987,15 грн., рішення про застосування санкцій, розрахунок фінансових санкцій та пені по розділу 1 особового рахунку за період з 20.02.2004р. по 22.08.2005р. та розрахунки сум страхових внесків за грудень 2005р.-липень 2006р..
Позивач на вимогу суду не подав матеріали , що підтверджують заборгованість відповідача станом на 01.01.2006р. в сумі 11815,86 грн. та розрахунку із зазначенням періоду виникнення боргу та розміру страхових внесків, що унеможливлює встановити коли виникла дана сума зобов'язання та який порядок згідно вищезазначених законодавчих актів застосовується для нарахування, сплати та стягнення даного внеску. Також, не підтверджено документально обов'язок відповідача проводити нарахування та сплату страхового збору в розмірі 32 %- 31,8% в період з січня -липень 2006р., враховуючи ставки встановлені Законом «Про державний бюджет на 2006р.».
Без документального підтвердження періоду виникнення сум зобов'язання, не можливо встановити і правомірність застосування санкцій та формування вимог на сплату недоїмки, з врахуванням діючого законодавства на час їх виникнення та дати його сплати .
Оскільки, позивач без поважних причин не подав на вимогу суду витребуваних ухвалами від 07.08.06р., 12.09.2006р. та від 26.09.06р. матеріалів, які мають суттєве значення для вирішення спору та без яких суд не має можливості всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи та розглянути спір по суті, а тому позов залишається без розгляду .
Враховуючи викладене, керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 ГПК України, господарський суд
Позов залишити без розгляду.
Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Копію ухвали направити сторонам.
Суддя М.С. Стадник